Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

Дівчина посміхнулася і підвелася з місця. Тим більше, так вона сидітиме поряд з Оррмарином. Ейр невдоволено дивилася їй у спину.

- Гей, ти не хочеш помінятись місцями? - запитала вона у Химерниці.

Та похитала головою. І зловтішно при цьому посміхалася.

- Мені поруч із тобою сидіти неприємніше. - повідомив їй чемпіон, коли сів ліворуч від сабазадонки.

- Це мені неприємніше. Я готова навіть заплатити Жазель грошенят, аби вона пересіла назад.

- А я готовий подарувати свій меч будь-кому, аби ти відсіла подалі. - задоволено проголосив чемпіон.

- Звичайно, меч тобі не потрібен. Ти марний, що з ним, що без нього. Тоді я готова...

- Досить вам! - перебила їх Жазель. - Спочатку мірялися, кому неприємніше сидіти один біля одного, тепер міряєтеся тим, на що готові піти, щоб відсісти. Краще позмагайтесь хто довше промовчить або швидше засне. А краще – і те, і те одразу.

Ейр підкинула дров у вогонь.

- Вам потрібно укласти союз.

Чемпіон і сабазадонка навперебій почали доводити дурість такої ідеї Жазель.

- Тихо! - вигукнула клерк. - Союз на один похід. На кілька днів. І все. Повернемося до фортеці… і нехай далі з вами Максуд розбирається. Мені такі проблеми ні до чого. Зрозуміло? Тому прямо зараз і тут ви маєте домовитися. Не говорити поганих слів на адресу одне одного, не підтрунювати, не ображати.

- Все правильно. - додала Естель. - Очевидно ж, що ви одне одному спину прикриватимете, якщо дійде до бійки. Краще б бути впевненим у тій людині, що стоїть у тебе за спиною.

Ейр і Румадеу сиділи мовчки. Жазель ляснула в долоні.

- Так тому і бути. З вашої мовчазної згоди оголошую вас на час походу не ворогуючими членами нашої команди.

Клерк усміхнулася і потягла носом. Запах багаття приємно огортав усі її надії. Заколисував пильність і пом'якшував безперервне відчуття тривоги. Румадеу мав рацію. Через п'ять хвилин, коли закипіла вода і туди кинули крупу, запах став ще солодшим.

- Що розвідав? - запитала Ейр.

Чемпіон знизав плечима.

- Це ж не я ходив у той бік, куди пролягає наш маршрут.

Сабазадонка помішувала рідину дерев'яною ложкою. Взяла трохи води та долила в казанок.

- Ну? - запитала Жазель.

- Що “Ну”? - вигнула брови Ейр. - Ліс закінчується з того боку. Потрібно залишити тут коней і сходити на розвідку. Далі кілометрів сто по степу. Або більше.

- Вдень скакати небезпечно. - подала голос Ревіаль.

- А якщо тільки вночі, то ми надто довго добиратимемося. - подумала вголос Жазель. - Алхіміст скакав дві доби. З перервами. Але він точно не зупинявся на цілу ніч. Якщо ми весь день не будемо їхати верхи, то у нас дорога займе щонайменше три доби. І ще три в зворотному напрямку. І день візьмемо у запас, про всяк випадок. Виходить цілий тиждень. Чи зможе Максуд протриматися у фортеці тиждень?

Вона обвела поглядом усіх, хто сидів біля вогнища. Ніхто їй не відповів. Усі дивилися або в багаття, або собі під ноги. У Жазель сильніше забилося серце. Цілий тиждень. Вона ледве пережила ту першу ніч, коли амаліони напали. Напевно, захисникам не протриматись так довго. Дві доби туди та дві назад. І мінус запасний день. Тільки так. Все потрібно зробити швидко, без тяганини. Лише туди і лише назад. Чотири доби.

- Почнемо рух удень. - сказала Жазель, зваживши всі "за" та "проти".

- Надто небезпечно. - похитала головою Ейр.

- А чи не надто небезпечно залишати їх там без надії? - запитала Жазель. - Ми ризикуємо. Але й вони там не молочко п'ють у тіні під деревом. Перемагає лише той, хто ризикує.

І звідки в неї стільки хоробрості набралося? Жазель ледве стрималася, щоб не сказати: "Ух, ось це я даю!"

- Не знаю, що вміє їхній бог, але, гадаю, меч Максудові знадобиться. - замислено промовила Естель. - І чим швидше, тим краще.

Ейр зітхнула. Вони цілу ніч віддалялися від фортеці. Маршрут було прокладено так, щоб не проїжджати поблизу населених пунктів. Великих. Дрібні на карті не позначені. Амаліонам нічого робити в маленьких селищах. Мабуть.

- Гаразд. Я тоді зберу інших смердючих ягід. І ще візьмемо з собою про запас. - погодилася з ними сабазадонка. - Так і підемо однією групою. Тільки трохи розтягнемося. Щоб бути менш помітними.

- Можемо тримати дистанцію за кілометр. - запропонувала Естель.

- Ні. - заперечно похитала головою Ейр. - Між першим учасником групи та останнім яка буде відстань? Нам нізащо не зібратися разом, щоб хоч якусь відсіч дати ворогові. Поїдемо з дистанцією метрів за сто, не більше.

Жазель не знала, радіти з того, що її ідею прийняли, чи ні. Якщо все вийде, вона прийняла правильне рішення. Якщо це тільки видасть... тоді вона помилилася. Але до меча потрібно дістатися швидко — це сумніву не підлягало. Яка користь від того залізяччя, якщо не буде кому ним битися? Чомусь Жазель була впевнена, що зовсім не кожен воїн зможе вбити ворожого бога тим мечем.

Каша вийшла не дуже смачною. Солі немає, ніяких заправок та всього супутнього смачній їжі теж не було. Хоч так. Жазель довелося через силу заштовхати у себе величезну порцію, щоб не відчувати голоду ще тривалий час. Ейр порилася в сумках із провізією та видала кожному раціон на день. Лише солоне м'ясо. Щоб кожен мав при собі. Щоб кожен міг підкріпитись, коли захоче. Адже невідомо, коли відбудеться наступний привал.

І все ж таки вирішили відпочити дві години. Ейр і Румадеу по годині мають відчергувати. Оррмарина планувалося залучити на наступній стоянці разом із Ревіаль.

Жазель проспала майже всі дві години. Поруч із Оррмарином було спокійніше. Вона знала, що він будь-що спробує її захистити. А іншого їй і не треба. Вдавати, що між ними нічого немає, вона не збиралася. Ховатися від членів своєї групи не мало сенсу. Якщо хтось ще й не знав, що вони разом, то це чемпіон. Це нічого не змінювало.

По степу їхати треба швидше. Заспаній Жазель вдавалося це гірше за інших. Ноги нили. І не лише ноги, майже все тіло. Вона думала, що сон піде їй на користь, а виявилося, що їй стало ще гірше. Оррмарин порадив їй більше рухатися, розминаючи частини тіла та ганяючи кров по м'язах. Дівчина спочатку так і хотіла вчинити. Але спати вона хотіла сильніше. До обіду в неї вже затекли ноги та шия. Спина від постійної напруги, здавалося, ось-ось трісне.