Читати книгу - "Джозеф Антон"

також і Реб Коннолі; він успішно завершив курс вивчення постколоніальної літератури, який розпочав ще у часи служби в групі захисту.

— Дещо маю для вас, — прошепотів він, як той злодій у п’єсі, і поклав невеличкий шматок металу в його долоню.

— Що це? — запитав він Реба.

— Куля, — сказав Реб. То була куля, якою бідолашний Майк Мерріл випадково вистрілив у будинку на Бішоп-авеню, коли чистив зброю.

— Вона пролетіла зовсім поряд, — сказав Реб. — Подумав, може, захочете взяти на пам’ять.

* * *

Він стояв у дверях готелю «Гальсіон» і дивився, як від’їжджає поліцейський «ягуар». Потім згадав, що має  побачитися з ріелторами на Вестборн-ґров, аби підписати папери щодо найму помешкання в будинку на Колвілл-М’юз. «Гаразд, — подумав він, — тоді треба йти». Він вийшов з готелю «Гальсіон» на Голланд-парк-авеню і простягнув руку, зупиняючи таксі.

Від автора

Хотів би подякувати всім тим, чия допомога й поради уможливили написання цих спогадів: працівникам архіву МАРБЛ, що в Університеті Еморі, за каталогізацію моїх паперів упродовж кількох останніх років, без чого вони б залишалися у настільки великому безладі, що я не зміг би навіть подумати про цю книжку; також дякую Ванессі Манко за її безцінні дослідження-пошуки в пресі; а ще подяка моїм редакторам з видавництва «Рендом хаус» — Луїзі Денніс, Дену Франкліну, Віллу Мерфі і Сюзен Каміл за їхні зауваження до чорнового варіанту; також подяка решті перших читачів книжки — Ендрю Вайлі, Самін Рушді, Елізабет Вест, Емі Маллінс, Тарін Саймон, Ганану аль-Шейху, Біллу Бюфорду, Ієну Мак’юену, Полін Мелвілл, Реджі Нейдельсону, Мін Кетрін Лєсковскі, Франческо Клементові, Діпі Мегті і Крістоферу Гітченсові за їхні дуже цінні відгуки. Деякі абзаци на сторінках спогадів — це витяги з есеїв і статей, що раніше публікувалися в різних газетах і часописах, передовсім у «Нью-Йоркері» і «Нью-Йорк таймс». Також дякую студії «Юніверсал студіоз» за дозвіл процитувати дещо із написаного Еваном Гантером сценарію для фільму «Птахи» Альфреда Гічкока; видавництву «Гарвілл — Секер» за дозвіл процитувати уривок з «Майстра й Маргарити» Михаїла Булгакова в перекладі Міші Ґленні; видавництву «Нью дайрекшенс» за дозвіл процитувати частини вірша «Корона з листя плюща» Вільяма Карлоса Вільямса; видавництву «Джордж Брезілер» за дозвіл навести цитати з антології «За Рушді»; укладачам книжки «Справа Рушді» Лісі Аппіньєнезі і Сарі Мейтленд; редакторові книжки «Вимисел, факти і фетва» Кармел Бедфорд, а також багатьом іншим коментаторам, чиї думки й погляди відображені у спогадах.

Імена деяких людей змінені, переважно імена офіцерів з моїх груп захисту, яким висловлюю особливу подяку. Якби не зусилля офіцерів Підрозділу «А», Спеціальної служби поліції Великого Лондона та їхніх колег із Розвідувальної служби Сполученого Королівства, то я б, можливо, не написав цієї та й узагалі якихось книжок.

С. Р.

Салман Рушді сьогодні без перебільшення є одним із найвідоміших англомовних письменників у світі. Після оголошення фетви Рушді вимушений постійно переховуватися під вигаданими іменами, перебуваючи під охороною спеціальних підрозділів поліції. Проте це не завадило йому продовжити працювати, створюючи цілу низку захоплюючих літературних творів, останнім з яких і є ця автобіографічна книжка-епопея про роки, прожиті в тіні, після оголошення Салмана Рушді ворогом усього ісламського світу.　

За роман «Опівнічні діти» у 1981 році Салман Рушді здобув Букерівську премію. А вже 1993 року він отримує Букер Букерів як автор найкращого роману за всю сорокарічну історію існування премії.　

У 2007 році на день народження королеви Великобританії Салман Рушді був удостоєний рицарського титулу, що також викликало масові протести ісламістів.　

Салман Рушді також є президентом американського ПЕН-центру і президентом та засновником Міжнародного письменницького парламенту. На його слова була написана пісня гурту U2 «The Ground Beneath Her Feet» («Земля під її ногами»), а у відомій кінострічці «Щоденник Бріджит Джонс» він зіграв роль самого себе.

Примітки

1

Перекл. з англійської М. Бажана.

2

Іслінґтон — район у Лондоні.

3

Мається на увазі судовий процес в Австралії на початку 1980-х, коли батьки Азарії Чемберлен, яких звинувачували у вбивстві власної доньки, стверджували, що її викрала собака-дінґо.

4

Мартін Еміс (нар. 1949 р.) — англійський прозаїк, син англійського письменника сера Кінґслі Еміса (1922-1995).

5

Раґбі — одна з дев’яти найстаріших престижних чоловічих привілейованих приватних середніх шкіл у Раґбі, заснована 1567 року.

6

«Ґат» (Gut) — дослівно означає «кишка» (англ.).

7

Герої творів П. Г. Вудгауса.

8

Озерний край — район озер на північному заході Англії.

9

«Прийдіте, прийдіте до Віфлеєма» (лат.).

10

Слова з пісень «Роллінґ стоунз», Боба Ділана й «Бітлз».

11

Поет Руперт Брук (1887-1915), як і Метью Арнольд (1822-1888), випускник Раґбі, помер по дорозі на близькосхідну воєнну кампанію від сепсису, викликаного укусом комара.

12

Джон Танніел (1820-1914) — ілюстратор книжок Л. Керолла.

13

Mea culpa, mea maxima culpa — моя вина, моя велика вина (лат.).

14

Філіпо Брунеллескі (1377-1446), італійський архітектор, скульптор, учений. Купол собору Санта-Марія дель Фйоре, (1420-36).

15

Ітон (Eton College) — старовинний англійський коледж, заснований 1440 року.

16

Е. М. Форстер (1879-1970) — англійський письменник, почесний професор кембриджського Кінґз-коледжу.

17

Футлайтс» (the Footlights) — «Вогні рампи» (аматорське театральне товариство Кембриджського університету; щорічно ставить виставу-огляд).

18

Капітан Біфгарт, справжнє ім’я Дон ван Влієт (1941-2010) -американський музикант-експериментатор, друг Френка Заппи.

19

Франсуа Арді (нар. 1944 р.) — французька співачка й актриса, еталонна красуня 1960-х.

20

Магаріші — в індуїстській міфології епітет леґендарних