Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Межі пристойності, Лана Вернік

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

357
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 215 216 217 ... 261
Перейти на сторінку:

— Це той русявий з борідкою?

— Так, і з метеликом, — Артур посміхнувся. — Завтра напишу йому, запитаю. Хоча відкривати ноут навіть страшно. Уявляю, що там робиться в приваті…

— Ти можеш повідомити всіх про свій стан старим перевіреним способом, — Злата посміхнулась, — Розмістивши фото у фейсбуці і додавши свій фірмовий коментар, так, як ти вмієш.

— Я не люблю писати коментарі. Максимум — смайл.

— Ну, я про те і кажу.

— Дякую за ідею. Завтра так і зроблю.

Наступного дня Артур зробив їхнє спільне фото, попросивши, щоб йому зняли кисневі трубки на п’ять хвилин, і він мав змогу скористатися електробритвою та сфотографуватися. Потім медсестри все повернули на місце.

Спільне усміхнене фото, оброблене, щоб прибрати незвичну для нього блідість, і підпис: “У нас вже все окей” у профілі фейсбука мали двояку дію. Той, хто знав про його поранення, вітали з одужанням, а хто не знав — запитували “А що, було не окей?”. У коментарях незнайомі між собою люди різними мовами пояснювали одне одному що, коли і як трапилося, звільнивши Артура від довгих пояснень. Офіційна версія подій була такою: якийсь псих з мисливською рушницею вирішив постріляти і випадково потрапив в Артура, а також пошкодив авто, що опинилося поруч. Денис не втратив нагоди всім оголосити, що постраждало саме ЙОГО авто.

Артур нічого не коментував, лише усміхався, перечитуючи коментарі.

1 ... 215 216 217 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"