Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

Довго зітхнувши, Веда сказала:

– Я завжди тебе любила...

– Завжди?

– Я тебе не пам'ятала, але любила! – вперто, по-дитячому повторила вона, – Можливо, і в Гнаті я шукала тебе... Ні, Х'ярго, не думай, що я зараз говорю нісенітниці.  Я захопилася вампірами років у дванадцять. І до цього, звісно, але у дванадцять уже всерйоз... Написала заклинання пробудження, шукала вампірів на цвинтарях серед ночі. Хіба це нічого не означає? Звісно, мені подобалися й інші персонажі легенд, наприклад... дракони, але дах у мене їхав саме від вампірів. Уяви, я навіть на Гната намагалася натягнути роль демона темряви, уявляла що він, такий собі, вампір під прикриттям, але Гнат дуже любив сонячне світло... Тепер-то я розумію, чому вампіри так приваблювали мене!

– А коли потрапила в Араош, не розуміла?

– Тоді я була зла, розгублена, засмучена і трохи налякана... Нове звалилося надто несподівано, накрило з головою, наче снігова лавина... Та ще ці умови безглузді, рада первонароджених, Ріас з його безглуздими бажаннями!  Тільки, не втечи я від тебе тоді, ми б залишилися разом набагато раніше.  Але, з іншого боку, всі ці поневіряння дозволили мені оцінити те, як ти мені дорогий. Це усвідомлення приходило поступово. Чим гірше мені було, тим частіше я думала про тебе. Дивно, хіба ні? Я пам'ятаю, як ти сказав, що хотів позбавити мене страждань.

– Я знав, що, найімовірніше, у мене нічого не вийде. Ти повинна була пройти шлях від початку до кінця, а часу залишалося мало. Мені довелося змінити хід подій.

– Про що ти говориш?

Але Х’ярго не відповів. Він притягнув її до себе і дуже ніжно поцілував.

Веда знову відчула тремтіння в животі. Вона передчувала: новий виток пристрасті стане ще яскравішим і солодшим.

– Ні, люба... – тихо сказав Х’ярго, відриваючись від її губ, – давай дочекаємося свого часу.

– Пізно зачиняти двері, вітер уже увірвався... – процитувала Веда рядок однієї з ранніх своїх пісень і заново ткнулася йому в губи.

– Ти маєш рацію. Я не втримався поруч із тобою, і не шкодую про це... Але тепер усе ж таки краще трохи почекати...

Веда насупилася сердито-жартівливо і, зіскочивши з ліжка, як була гола, побігла в передпокій по телефон.

Вона не помилилася. Телефонував Олег Вікторович. Вона знехотя передзвонила.