Читати книгу - "Відверто про Клавдію"

коли до квартири приїздив Свинар.

Стаття Білла Гельмера «Судовий щоденник “Плейбоя”» резюмувала історію вбивств у Маккена й критикувала прокурора та Департамент шерифа:

СМЕРТЕЛЬНА НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ КЛАВДІЇ

Випадок в Огайо порушує питання: скільки невинних людей потрапили до в’язниці, бо не мали грошей і способу захистити себе?

У статті вказувалося, що прокурор округу Франклін Джордж Сміт, «який саме балотується на вищу державну посаду, здавався особливо нетерплячим у своєму прагненні засудити підозрювану та проголосити перемогу…»

«Докладне зізнання Клавдії було здебільшого вигадкою, заснованою на звичайних фактах, — стверджувала стаття у “Плейбої”. — Можливо, очікувалося, що присяжні повірять у це за відсутності будь-якого спростування, але ж не досвідчений офіцер поліції чи прокурор. Майже на всі питання вона відповідала хибно, невичерпно чи кволо. Ті кілька відповідей, що були правильні, очевидно підкинули їй або ж отримали методом виключення…»

Прокурор Джордж К. Сміт відповів на статтю «Плейбоя» в номері «Колумбус Диспетч» за 3 листопада:

СТАТТЯ В «ПЛЕЙБОЇ» — БРУДНИЙ НАКЛЕП, СТВЕРДЖУЄ СМІТ

«…Найнеймовірнішим аспектом усієї цієї історії є те, що журнал “Плейбой” навіть не обговорював справи ані зі мною, ані з кимось іншим у цій установі. Не обговорювали вони цієї справи і з помічником шерифа, відповідальним за розслідування.

Уся ідея цієї статті — суцільне перекручення… — заявив Сміт. — На мою думку, момент для впливу на вибори обраний так явно, що це теж не залишиться непоміченим громадянами».

Сміт стверджував, що не знає, хто стоїть за «брудним наклепом», але сподівався, що «це стане ві­домим».

Джеймс О’Ґрейді, заступник прокурора, який вів справу, назвав статтю «шматком лайна», що «і близько не нагадує спробу розповісти правду…»

Понад півроку минуло з часу вбивства містера і місіс Мартінів у Колумбусі — останніх двох із дев’яти вбивств, — і більшість людей у Центральному Огайо починали відчувати, що кошмар позаду. Багато хто припускав, що, як і «Зодіак» або «Джек-Різник», «убивці 22 калібру», імовірно, просто припинили діяльність, або поїхали зі штату, або вмерли.

Однак після статті у «Плейбої» сержант Стекмен, не бажаючи ризикувати безпекою Клавдії, попередив поліцію Джерман-Вілліджа, щоб приглядали за її квартирою. Чимало людей стверджувало, що хто б не скоїв цих убивств, зараз він неодмінно чатує на неї, і що вона не зможе почуватись у безпеці, доки вбивцю чи вбивць не буде впіймано.

Частина друга. Детективи та вбивці

Розділ дев’ятий

1

Це сталося невдовзі після публікації статті в «Плейбої». Четвертого грудня 1978 року близько десятої сорока п’яти вечора водій новенького синього «омні» припаркував своє авто на Еклер-авеню між вулицями Лівінґстон- і Колледж-авеню в східній частині Колумбуса. Він вимкнув фари, натягнув на обличчя лижну маску й сунув руку до маленького шкіряного ранця по пістолет із глушником. Вийшовши з машини, застебнув на собі теплу куртку з капюшоном, швиденько рушив у прохід між гаражами і там став чекати.

Близько опівночі Джозеф Еннік, п’ятдесятишестирічний помічник голови генерал-ад’ютантської служби Американського легіону, під’їхав на своїй жовто-коричневій автівці до гаража, але розвернувся під незручним кутом, тож мусив дати задній хід і заїхати вдруге. Хвилин десять він сидів у машині, не заглушаючи двигуна, щоб зарядити акумулятор.

Уродженець Клівленда, який більшість юнацьких і дорослих років провів у Колумбусі, Еннік служив в армії під час Другої світової війни. Відомий як чоловік тихий, усамітнений і нежонатий, наразі він був директором-розпорядником Американського легіону й відповідав за детальну організацію з’їздів Огайського департаменту, громадську діяльність і спеціальні проекти легіону.

Коли Еннік вимкнув запалювання й вийшов з автівки, чоловік у масці прослизнув до гаража з водійського боку й розрядив у нього повну обойму з дев’яти патронів. П’ять влучили в Енніка. Коли обойма скінчилася, чоловік опустив гаражні ворота, дістав із ранця ліхтарик та обшукав мерця. Потім вийняв із задньої кишені жертви гаманець, у якому виявив близько трьохсот доларів, кредитні картки й водійське посвідчення. Він запхав знахідку до себе в кишеню й стягнув з Енніка штани, перевіряючи, чи немає поясного гаманця. Не знайшовши більше нічого, він підняв ключі від авто там, де вони впали, й обшукав багажник. Там були лише темна синьо-зелена ковдра й запасна шина.

Убивця підняв гаражні ворота, вислизнув надвір і зачинив їх за собою. Потім підійшов до своєї автівки й поїхав геть.

Сестра Енніка, знаючи, що той відвідував друга в північній частині Колумбуса, очікувала на його повернення близько одинадцятої тридцять. Коли ж він і до чверті на першу ночі не повернувся, жінка спустилася до гаража, що був через вулицю від їхнього багатоквартирного будинку, — перевірити, чи на місці машина. І закричала, знайшовши тіло брата, розпростерте на землі.

Детективи Колумбуса обшукали територію й дізналися, що востаннє Енніка бачили живим у місцевій бакалійній крамниці, де він зупинився купити щось перекусити між одинадцятою та дванадцятою. Зниклий гаманець давав підстави для припущення, що мотивом було пограбування.

Попри те, що Еннік отримав п’ять пострілів у груди й живіт із 22-каліберної зброї, поліція доповіла репортерам, що немає причин вважати це вбивство пов’язаним з «убивствами 22 калібру».

2

П’ять днів по тому, суботнього вечора 9 грудня 1978 року, молода пара років за тридцять прийшла купувати іграшки на Різдво до універмагу «Вулко» у Великому південному торговельному центрі Колумбуса. Коли чоловік в окулярах у чорній оправі та з борідкою надав для оплати картку «Віза», касирка Черіл Янґ перевірила її й знайшла в «гарячому» списку крадених кредитних карток. Вона попередила свою керівницю Дженет Бартон, яка зателефонувала до кредитного центру «Візи» для повторної перевірки.

— Я мав купу проблем із цією карткою, — нетерпляче мовив чоловік, пропонуючи сплатити готівкою. — Не знаю, чи користуватимусь нею й надалі.

— Просто зачекайте, — сказала Бартон. — Я маю владнати це.

Жінка, яка була з ним, покинула чергу до каси й повернулася до крамниці, а за кілька секунд чоловік почав вагатися, ніби не знаючи, чого від нього очікують. Потім він вийшов із черги й пішов слідом за жінкою, облишивши кредитку. Помітивши, що вони рушили до іншого виходу, касирка гукнула менеджера-стажера Джеффа Словака, який вибіг слідом за парою на стоянку та вступив у суперечку з чоловіком, коли той уже збирався сідати до свого мікроавтобуса «крайслер».

Сором’язливий і тихий на вигляд чоловік спочатку відмовився повертатись до універмагу, але передумав, коли до них підійшов офіцер поліції. Жінка сіла в мікроавтобус і поїхала геть.

В офісі «Вулко» на вимогу полісмена чоловік виклав картку соціального забезпечення, кредитку картку «Согайо» та членську картку «Блакитного хреста» — усе на ім’я Джозефа Енніка, вбитого легіонера. Також він надав іншу картку соцзабезпечення, на ім’я Едварда Ґраммена. Незабаром по тому Ґері Джеймс Льюїнґдон був заарештований і доправлений до Центрального поліційного відділка Колумбуса для допиту за спробу використання краденої кредитної картки.

О восьмій вечора 9 грудня в Детективному бюро на третьому поверсі Департаменту поліції Колумбуса лисуватий, однак хлоп’ячого вигляду детектив Джеррі Макменемі взявся за щойно заарештованого Ґері Джеймса Льюїнґдона. Він зачитав затриманому його права. Льюїнґдон підписав форму, відмовляючись від права зберігати мовчання