Читати книгу - "Війна з Росією"

445
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 119
Перейти на сторінку:
присутність у Балтійському морі. Наша постійна протимінна група наразі тренується у цьому регіоні на кораблях із Німеччини, Польщі, Норвегії, Великобританії і Бельгії. Однак, незважаючи на демонстрацію присутності НАТО в країнах Балтії, це не може розглядатися як повноцінний стримувальний чинник, оскільки така присутність має дуже обмежений наступальний потенціал. Що ж до можливості залучення об’єднаної оперативної групи підвищеної бойової готовності, то реальність ось яка: попри всі старання, у цієї групи ще досить довгий шлях до справді підвищеної бойової готовності. Зараз це спеціальний підрозділ, до складу якого належать бійці з чотирнадцяти різних країн, що жодного разу як слід не проходили спільних тренувань. Може, я і скажу зараз дуже гірку правду, але мушу це зробити, щоб уникнути будь-яких непорозумінь. Цей підрозділ просто не готовий до реального бою. Більше того, як може йтися про виконання оперативною групою свого основного завдання екстрено реагувати, коли, правду кажучи, буде добре, якщо ми хоча б протягом двадцяти восьми днів зможемо забезпечити їхню готовність?

Мак-Кінлі озирнувся навкруги: нікого з послів виголошене не здивувало, і продовжив:

— Ще хочу зазначити, що в цій оперативній групі підрозділи різняться за рівнем підготовки. Серед солдатів усіх країн тільки бійці з Данії, Франції і Великої Британії готові до оперативного розгортання протягом трьох днів. Я звернувся до міністрів оборони інших країн, але ніхто не може дати гарантій, що їхні підрозділи в змозі відреагувати менш ніж за два тижні. Та й чи зможуть взагалі...

Після такої критики на обличчях кількох послів з’явилося помітне невдоволення.

— Дякую, пане заступнику Головнокомандувача, — втрутився Костілек, — що нагадали про групу мінних тральщиків НАТО. Але ваші коментарі щодо оперативної групи підвищеної бойової готовності викликають занепокоєння. А що там із силами швидкого реагування?

— Боюся, що з ними ситуація не краща, — відповів Мак-Кінлі. — Готовність надати 40-тисячне військо для сил швидкого реагування — насправді лише сильне бажання, яке існує тільки на папері. З повітряними і морськими силами ситуація краща, але ми маємо бути чесними з собою, говорячи про стан сухопутних військ. Навіть якщо ми встигнемо підготувати 5-тисячну об’єднану оперативну групу підвищеної бойової готовності, цього буде недостатньо, щоб зупинити росіян. Однак... — йому ледве вдалося стримати саркастичну посмішку, — у нас є штаб, який може командувати військовими силами... якби було ким командувати. Навіть це залежить від того, наскільки рамкова нація[15], відповідальна за основний військовий резерв людських ресурсів і техніки, буде готова скоротити термін повного розгортання збройних сил.

— І що? — запитав Костілек. — Чому не можна зробити хоча б це?

Мак-Кінлі надто довго служив у НАТО, щоб не знати: слід уникати прямої критики будь-якої країни-члена Альянсу. Тому він нічого не відповів.

У цей час посол Німеччини, кремезний похмурий чоловік із грубими манерами власника пабу в Оснабрюку, що вишпурляє п’яних британських солдатів після закриття свого закладу, насупився і підняв руку.

— Пане Генеральний секретарю, я протестую проти такої критики на адресу Німеччини. Так, наразі німці є рамковою нацією. Але ми наполягаємо на дотриманні всіх потрібних процедур, які уможливлять скорочення терміну повного розгортання об’єднаної оперативної групи підвищеної бойової готовності. І ще: ми повинні переконатися в тому, що Росія таки становить для НАТО загрозу, яка виправдовуватиме це скорочення. Інакше ситуація лише загостриться. Більш того, ми взагалі не впевнені, що в цьому питанні можна порозумітися. Таке скорочення терміну повного розгортання вимагає одностайності у Північноатлантичній раді.

Сказавши це, він уважно подивився на двох послів праворуч — грецького та угорського. Із виразів їхніх облич Мак-Кінлі зрозумів, що обидва геть незадоволені цією розмовою про стримування Росії. Ну звісно, їхні країни були у захваті від Кремля: Греція — завдяки його фінансовій допомозі, а Угорщина — через ядерну угоду, укладену кілька років тому з Путіним. І ніхто з них не хотів ризикувати відносинами з Росією, голосуючи за те, що нашкодило би їй чи її президентові.

Мак-Кінлі спостерігав за Костілеком, як той, добре знаючи, куди воно йдеться, намагався стримати своє роздратування. Генсекретар був досвідченим політиком і таки опанував себе. Бо розумів, що треба дати слово обом послам. Але спершу — послу США. Сполучені Штати — фактичний лідер Альянсу — завжди першими мали висловлюватися щодо всіх важливих питань.

— Пане Генеральний секретарю, США ставиться до ситуації дуже серйозно. Справді, ми не пам’ятаємо більш загрозливого становища в Європі з часів закінчення холодної війни, навіть з часів будівництва Берлінської стіни в 1961 році. Зараз Росія розпочала небезпечну гру, яка може призвести до військового зіткнення з НАТО. А щоб цього не сталося і Європа була у безпеці, ми можемо зробити єдине — показати свою міць. Настав час довести, що Захід спроможний себе захистити. Надто довго європейську обороноздатність забезпечували американські платники податків. Саме на наших плечах завжди лежала безпека європейців. Можете бути певні, що США й надалі гарантуватимуть безпеку всіх членів НАТО, однак ми чекаємо, коли і Європа зробить свій внесок. Тепер ви, панове європейці, маєте надати свої резервні війська, як і зобов’язалися це зробити на саміті в Уельсі 2014-го та торік на Варшавському саміті. Та, як ми щойно почули від заступника Верховного головнокомандувача, ви цього досі не зробили.

Мак-Кінлі відчував, як за те, що дорікнув невиконаними обіцянками, на нього котяться хвилі роздратування європейських послів. Один лиш посол США схвально подивився на нього, перш ніж продовжити.

— США повністю враховує рекомендації військового керівництва Альянсу. І сподівається, що й інші країни-члени НАТО будуть робити те ж саме, — закінчив свою думку американський посол, чітко й однозначно висловивши таким чином позицію Сполучених Штатів.

Потім Мак-Кінлі вислухав ще близько двадцяти заяв від інших послів, які підтримували США. Але в тих заявах не простежувалося жодного наміру робити реальні кроки. Під час виступу послів Мак-Кінлі розмірковував, як же багато в дипломатичній мові існує різноманітних способів сказати одне й те саме.

Ось дійшла черга виступати і грецькому послу, якого нещодавно призначила урядова партія СІРІЗА[16]. Це призначення мало політичний присмак, адже нинішній посол Греції був колишнім викладачем марксистської соціології. Із геть виголеною головою, він був одягнений не в костюм і краватку, як усі, а у футболку та шкіряний піджак.

— Греція і Росія пов’язані братніми православними узами. Ми вважаємо, що росіяни не наступають, а лиш реагують на провокації з боку НАТО. Будь-яке розташування військ Альянсу в країнах Балтії або скорочення терміну повного розгортання його резервних сил Росія може справедливо

1 ... 21 22 23 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна з Росією», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна з Росією"