Читати книгу - "Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен"

Степу, посеред Білого озера стояв острів, а на ньому священне місто, ім’я якого з мови Цагана Мелхиседек переклав як Осередок Верховної Мудрості. Давні іудеї знали про це місто, називали його Кадеш-кіріаф, а мої родовичі – Кітеж-градом. У тому місті жили святі люди, що носили ім’я Досконалих. Багато назв і пророцтв почули від них в ойкумені. Але не спав Ворог Сущого – він послав на місто Досконалих зграю драконів, і вів її прабатько хробаків Бахму. Три доби Осередок Верховної Мудрості витримував напад драконів, та Бахму зруйнував його стіни, і місто загинуло. Лише п’ятеро Досконалих урятувалися від драконячої люті в горах. З їхніх чресел вийшло нове плем’я, і тисячі років жило воно, наймудріше, на сході, біля скорботних хвиль Білого озера. І всі володарі племені брали собі престольне ім’я Цаган, на згадку про наймудрішого з П’ятьох Урятованих.

Багато таємниць розкрив Цаган-малх перед очима Левієвого сина. Не все Мелхиседек передав мені. Про Шехіну Цаган мовив:

– До початку Сущого вона існувала оболонкою найбільшого із задумів Єдиного – людини. Але первинний задум був зруйнований Ворогом Сущого.[69] Шехіна розкололася на безліч уламків. Нині вони літають Всесвітом і, стикаючись із сутностями людських душ, породжують кохання. А замість зруйнованої Шехіни Єдиний створив для людей новий захист – Свободу. І Ворог ніколи не зможе зруйнувати її, бо Свобода і Сатана пов’язані між собою в ойкумені; знищуючи Свободу, Сатана знищує джерело своєї надії… В людях завжди житиме згадка про Справедливість-Шехіну, про першу оболонку Адама, що не потребувала вибору. Бо він – найперше прокляття і найостанніше з благословень.

Про безсмертя Цаган сказав:

– Безсмертя неможливе у світі, де Свобода заступила місце Шехіни. Над тими, хто живе довго, доля здобуває тим більшу владу, чим довше їхнє життя. Той, хто отримав безсмертя, втрачає Свободу і повністю підкоряється долі. Але перший зі слуг долі – Сатана. Його знак – Макрі Чихен, свастика,[70] знак чотирьох циклів. Життя безсмертного схоже на свастику – воно повторюється у подіях своїх. Безсмертний приречений на ходіння по колу і вічну щербатість від уже баченого.

Ось що почув син Левія від царя Білого озера. Через шість років від початку мандрів, у сьомий рік правління царя Завулона, повернувся він в Ітхель. Там він переповів слова Цагана Братству Шехіни і відмовився від посвяти у ступінь Голови Братства. П’ятеро рідних братів його вже загинули у війнах з уграми[71] і печенігами, і Мелхиседек увійшов старшим у запустілий будинок Левія, батька свого. І перед мудрістю його схилилися втаємничені.

І ще повинен сказати я: книжник Зоровавель із Саркелу також був адептом Шехіни.

Третя літера чотирилітерника – «вав»

Так залишився я в домі Мелхиседека, у будинку Левія на вулиці Мідного Стовпа.

Мелхиседек допоміг мені вступити до цеху лікарів Прославленого Міста. Цеховий голова ескулапів[72] Шимон, син Азарії, з поваги до сина Левія, прийшов на вулицю Мідного Стовпа, щоб екзаменувати мене. Його супроводжувало ще двоє лікарів – грек Діонісій та вірменин Анікат. З ранку до полуденної спеки три достойних цілителі вимучували мене запитаннями. Сивобородий Шимон під час цього допиту недовірливо хитав головою, зрештою сказав:

– Страшні часи! Необрізані дикуни лікують людей, смердючі варвари керують військом… Бідна Хазарія!

Але, отримавши по двадцять дирхемів, старші лікарі Ітхеля дали мені змогу здобути їхнє визнання у другій частині іспиту. Наступного дня слуги Шимона повели мене на вулицю Рожевого Колодязя, до тяжкохворого купця Калокіра, найзаможнішого з караванників грецької громади.

Калокір хворів на водянку, і хвороба його вже так глибоко в’їлася у старе тіло, що сам Гіппократ не в змозі був би принести йому полегшення. Щоб остаточно зганьбити мене, слуги Шимона зчинили страшенний галас, запевняючи родичів Калокіра, що приведений ними молодий склавин обов’язково вилікує купця, бо кращого знавця засобів від водянки в ойкумені не бачили з часів Вавилонського полону.[73] Завдяки цьому рейваху піввулиці збіглося дивитися на зцілення Калокіра. Щонайменше три десятки греків заглядали через паркан в обійстя.

Купця винесли на внутрішню терасу головної споруди, що виходила у розкішний гай. Неподалік від тераси викладеним кольоровим камінням руслом біг струмок із кришталево-прозорою водою. Роздуте хворобою тіло купця лежало на смугастій ковдрі, і вродлива наложниця прикладала до Калокірового чола шматок тканини, змочений холодною джерельною вологою.

Слуги Шимона стали віддалік, весело дивлячись на мої зусилля. А я тишком сміявся з них, згадуючи тих залитих водянкою киян, що їх підіймав з одра у виті Желянській старий чаклун Силеник.

Багато часу зайняли приготування: пошуки трави в гаю і чистої олії серед торгових скарбів купця. Звечоріло, і на терасу винесли смолоскипи, коли я почав намащувати тіло старого цілющою сумішшю. Тепер