Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

А особливо здогадливі вкладають  в реферати, які я збираю для пана ректора, кілька паперових купюр. На безриб’ї… 

Ну таке. Я сама теж ненавиджу писати всяку нудотину, й при будь-якій нагоді не пишу.

Тому не прогулюю тільки заняття, які веде її величність. А там писати не треба.

Так от, пан ректор прочитав мою доповідь, перепитав, про що йдеться там, де було багато закреслень або почерк зовсім незрозумілий, і подивився на мене особливо підозріло. 

А я так і не здогадалася - то був екзамен, перевірка на щось чи справді у них в казні все так погано?

Принаймні на їжу королева грошей не шкодує. А от дизайн інтер'єру тут такий музейний, що на деякі меблі краще не сідати. Бо можна одразу і набили гулю, і втратити предмет старовини, що розвалиться під тобою.

Насправді Трояндова Академія має назву шкарпетко і віршеплетіння. 

І тут все так заплутано, що шкарпеткоплетіння викладає сама її величність королева Ружена, а віршеплетіння - її чоловік професор фон Ешенбах. Він теж місцевий краш, а ще перевертень з трьома іпостасями. Унікум, словом. І вони через це з паном ректором постійно суперничають - хто крутіший.

І ще вони вдвох з ним викладають бойові мистецтва і ганяють бойовиків і бойовичок на полігоні.

Можна дивитись вічно на те, як горить вогонь, тече вода й адепт Валеріан висить уже пів години, а підтягнутись не може.

Була тут ще одна знаменита викладачка - золота Принцеса. Вона як раз раніше була деканом на побутовій магії. Ті випуски, які вона навчала, склали славу Академії по світах. 

Але її кланові проблеми не дали їй змоги далі просувати передову магію в адептські голови. 

Як тільки їй вдалося вилікувати свого судженого від чогось страшного, вони на радощах когось собі народили. Тобто ініціювали. Бо вони вампіри. І тепер вона в декреті.

На її місце взяли за конкурсом панну Магду.

І здається я розумію, чого це адептки нашого факультету не мають потрібних навичок навіть на останніх курсах.

І їх шанси на щасливе сімейне життя в невеличких королівствах стрімко падають від іспиту до іспиту.

Бо пан ректор сказав правду - дружин тут обирають за рівнем магії.

Несу я вчора теку з пропозиціями щодо бюджету до королеви Ружени й наштовхуюсь на парочку, що палко цілується під сходами. 

Дівчина ридає, здоровенний адепт,явно з бойового факультету пробує її втішати, але вона ще гірше плаче.

- Спробуй перездати, Амелі, я єдиний спадкоємець. І моє зречення з престолу не приймуть.

- Яаа все розумію, Гаральде, всеее. - хлип-шморг-чмок. - Але ж у мене був гарний рівень. Чому я досі не можу показати гідний результаааат??? Це катастрофааа, я не хочу повертатися на ферму й виходити за кривого старостуууу, зроби що-небудь…

- Бу-бу-бу долинало до мене весь шлях до королівської приймальні. І схлипи. Відчай. От що то було.

Ото воно і є - не народись красивою, як хочеш мати гарну оцінку у пані професорки побутової магії.

Весь час це чую, бо почалася сесія.

Звідси нікого не виганяють. Але низький рівень - вирок.

Княжичу Гаральду не дозволять взяти за себе магічку низького рівня. А вона не може розвинути свій дар.

Бо теперішня панна декан зайнята пошуком особистого щастя й гардеробом Королеви Ружени. 

Красиві й обдаровані адептки їй бачаться суперницями. Бо вона націлилася на пана ректора. Як і все жіноцтво в академії.

Л-логіка. 

Він же дракон. 

Поматросить, і кине. Бо у нього особисте щастя може бути тільки з парою. А якби тут була його пара, він би про це дізнався одразу. І всі б дізналися.  

Як? 

Не знаю, як. Пари це якось одразу відчувають, якщо вже дійшли до кондиції. Тобто уже ініційовані. Ну мають другу іпостась. От я не маю ще, наприклад. Блок ма поставила. За що їй безмежно вдячна. Бо як виявиться, що моя пара якийсь Вааалеріііаан, то просто ховайся.

 Ви б бачили того телепня. Він чогось вирішив, що ректор мене до чогось примушує. І рветься захистити мою дівочу честь. Від пана ректора, щоб ви розуміли.

Хто б мене захистив від Валеріана. Бо його наречена мене і так за щось не любить. Хе-хе. А тепер ще оце.

Мене намагаються на чомусь підловити. 

От і зараз - сиджу, нікого не чіпаю, на заняттях зі шкарпеткоплетіння - до речі єдина дисципліна, яка може мені принести користь. 

Вив’язую п’ятку. Таке у нас практичне заняття.

Королева Ружена сидить за кафедрою. Дивиться у вікно. Її Трояндовий вінець квітне, хоч уже глибока осінь. 

Королева явно любить ці заняття, вона тут відпочиває. 

Іноді її чоловік зазирне, перевірить,чи все в порядку - ну так у перевертнів заведено, вони сильно тиснуть на піклування про пару.

І от я думаю, як їм було?

Він міг відчути пару, а вона не могла. Немає у людей парності Ото не пощастило. Три іпостасі знайшли одну на всіх пару, а вона ні сном ні духом.  

Фон Ешенбах зазирне, адептки одразу впускають з рук в'язання й притискають руки до серця. 

Теж красень-мущина. Майже як ректор.  Так він взагалі жонатий. Ті адептки - вони що, ідіотки? При живій жінці таке творити. 

Вони що, спеціально її бісять?

Не знаю. Бо розсердилася вона не на них, а на мене. Роздивлялася пів пари мене,  а пів пари мою п’ятку - ту, що вив’язана. 

Але нічого не сказала, щось собі написала в блокнот, веліла зв’язати другу таку ж. Тобто ідентичну.

Ну я не повелася на провокацію Саме зв’язала. А не подвоїла в рукаві. 

Королева недовірливо обдивилася. Поставила задовільно.

Хоча я розраховувала на відмінно. І уже хотіла бігти до ректорату.

-Всі вільні до наступного заняття. - прорекла королева.

Ступаю крок до дверей.

- А вас, адептко Тян, я попрошу залишитись.

Упс.

Королева так само дивилася у вікно, трояндові пелюстки пахли літнім полуднем, я стояла, як ідіотка. І згадувала, чи не наробила чогось, забороненого Статутом академії.