Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Уяви піктограму якось інакше. Не так, як ти бачив її на малюнку. Може, вона буде з квіточок або на ній сидітимуть птахи. Або вона ширятиме у хмарах. - пояснював на уроці Двадцять Сьомий.

Вогонь! Хлопець двічі запалював плашку, коли уявляв вогонь. Сорок Третій заплющив очі. Він представив палаючу діаграму великих розмірів. Потім торкнувся плашкою шматка глини, що лежав перед ним. Нічого не відбулося. Він спробував ще раз. І ще раз. І ще. Після десятка невдалих спроб він захвилювався.

- А як ти уявляєш піктограми? - спитав він у сусіда по столу.

- Ну, навряд чи тобі це допоможе. - той зам'явся і став червонішим від звичайного.

- Ну ж бо? Може, мені якраз підійде твій спосіб!

Двадцять Сьомий зітхнув:

- Поряд з будинком моїх батьків живе сім'я, яка має дітей мого віку. - він опустив очі. - Дві дівчинки-близнючки. Симпатичні. Я уявляю, що вони тримають піктограми.

Сорок Третій навіть не посміхнувся до його слів. Адже, міг би. Але йому було не весело. Його надія гасла з кожною новою спробою. Очі переставали бути такими ясними, і обличчя знову починало хмуритися.

- Та постривай ти, я говорив із братом. Він сказав, що у всіх по-різному проявляється здатність. Як у нас перевіряють наявність здібностей? Беруть найпростіше з умінь алхіміста, розщеплення. Навчають нас йому. Якщо навчився — ти алхіміст, ні — стусаном під зад. Але алхіміст не може однаково добре володіти всіма вміннями. Є ті, якими він володіє краще, а є й ті, якими гірше.

- Я поки що не можу зрозуміти, чим це зможе мені допомогти. - похитав головою Сорок Третій.

- Якщо твій слабкий бік — це розщеплення, тоді тобі буде важко пробудити здатність саме цим умінням, розумієш? Якщо ти пробудиш здатність інакше, то й розщеплення тобі вже даватиметься легше. Похмурий, я ось тут приніс… - він подивився на всі боки, чи не чув Барнабас, як він назвав сусіда.

Хлопчик акуратно вийняв складений кілька разів аркуш паперу і під столом передав сусідові. Сорок Третій взяв і розгорнув його так само під столом, сів так, щоби можна було побачити, що на ньому намальовано. Піктограма. Він миттєво запам'ятав її і передав назад.

- Ні, це я тобі... а, я й забув. - Двадцять Сьомий узяв аркуш і сунув назад у свою кишеню. - Це піктограма з'єднання. Новий рівень, другий поверх. Піктограма, щоправда, з третього рівня, але з'єднанню навчатимуть на другому. Неважливо. Він обіцяв мені здобути піску. На якому можна практикуватись.

- Піску?

- Ага, він сказав, що це найпростіше. Пісок. Але не простий. Якийсь там. Він принесе. - закивав головою Двадцять Сьомий.

Сорок Третій насупився. Два дні до випробування. Йому потрібно залишитися на навчання будь-що. Тепер у нього з’явилася мета. Не та звичайна дитяча мрія, щоб ним пишалися батьки. Хоча, і це також. Але тепер ця мета стала більш конкретною. У хлопчика прямо руки свербіли скоріше приступити до здійснення задуманого. Але для цього треба за будь-яку ціну залишитись у поліоті. Два дні. Випробування. Він і ще дванадцять хлопчиків поки що не змогли виявити здібності. Вся надія на цей нездійсненний план «Двадцять Сьомого». Його й планом назвати складно. А Сорок Третій звик усе планувати. Він сам собі складав порядок дня ще з раннього дитинства. Так простіше жити – ти точно знаєш, що і як буде сьогодні, завтра, післязавтра. Коли знаєш, чого чекати, то не відчуваєш жодного хвилювання чи навіть занепокоєння. Зараз же занепокоєння його турбувало. Воно палило зсередини і загрожувало вирватися назовні. Хлопчикові коштувало неймовірних зусиль щоразу брати над ним гору.

Ближче до вечора Сорок Третій прийшов до своєї таємної кімнати. Але не один, з книгою. Її йому дав Двадцять Сьомий. Книжка третього рівня. Вона одразу здалася йому дивною. На її сторінках намальовано багато піктограм. Усі їх хлопчина запам'ятав. Але вони не стали проблемою. Цілі параграфи теорії. Сорок Третій очікував побачити там будь-що, але тільки не те, що там в них написано. Жодних пояснень до піктограм, жодних пояснень умінь та здібностей. Там зустрічалося їх три: розщеплення, з'єднання та варіативність. Саме з останнім умінням виникли проблеми. Сорок Третьому знадобилося кілька годин, щоб зрозуміти, як працює варіативність. Тільки чи буде йому з того користь? Уся варіативність зводилася до того, що деякі піктограми можна змінювати. Самому! Було викладено принципи змін та показано схеми. Інакше кажучи, можна було надавати після з'єднання предметам будь-яку форму. Майже будь-яку. Ту, на яку в тебе вистачить знань та умінь правильно розташувати піктограми із правильними змінами. Якщо розщепити шматок глини, то можна зібрати з неї куб. Або кулю. Або будь-що, якщо ти знаєш відповідні піктограми і можеш у необхідному порядку їх викликати. Спочатку потрібно викликати піктограми, які описуватимуть висоту виробу. Саме так у книзі називається все, що можна отримати в результаті з'єднання. Виріб. Встановити висоту. Потім — ширину. Є таблиці розрахунку об’єму та ваги для безлічі різноманітних форм. Усі вони зав'язані на алхімічному піску. Саме для нього у книзі написані усі формули. Яка його маса. Яка буде маса виробу з такими та такими параметрами. Яка маса куба з піску, якщо алхіміст змінить густину цього піску для готового виробу. Багато моментів не дуже зрозумілі. Хлопчику стало ясно, що все запам'ятати за кілька днів не вдасться. Тоді він уявив те, що хотів би зробити. І подумки почав виводити потрібні піктограми у голові. Декілька разів йому довелося заглядати в книгу і дивитися там різні уточнюючі моменти. Наприклад, як зробити виріб не однорідний формою. Це означало, що виріб не буде кулею або кубом, або ще чимось одним. Він може набувати різної форми у багатьох своїх напрямках. Як приклади в книзі використовувалися кубки для вина, які міг створити алхіміст. Там і коло основи, і циліндрична повнотіла ніжка і конусоподібний циліндр з порожниною всередині для напою. І все це виріб. Правильна послідовність потрібних піктограм із розрахованими алхімістом змінами для них. Все це може зробити простий алхіміст. Надвечір у Сорок Третього вже боліла голова від надлишку інформації.