Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

VIII

Глава 8. Друг Адама або що ти знаєш про щасливу родину

 

Як і планувалося, ми повернулися до будинку за чотири дні й ніхто навіть словом не обмовився про те, що сталося. Я вирішила не лізти у їх сімейні справи і просто продовжувала працювати собі у звичайному темпі. 

 

Остін вже у школі, тож я можу подивитися собі серіал й поїсти чіпси, до моменту поки потрібно буде їхати за ним. Сьогодні в Остіна не буде додаткових уроків і Софія наказала відвезти його до басейну. Бідна дитина немає вільної години за цілий день. Дякувати Богу, що я не народилася у такій сім'ї. Хоча мої батьки ще гірші, ніж Софія та Арчибальд, тож не мені їх судити. 

Піднімаючись сходами я почула крик Адама: 

– Провалюй звідси!... Вали! 

– А можна не так грубо? – Зупиняюся, бо мені цікаво, що відбувається. – Аді, хіба так з друзями..

– Я тобі не друг, а тим паче не “Аді”! – Штовхає якогось брюнета і той буквально падає мені в обійми. – Келі? 

– Вибачте, – відходить від мене і на його обличчі з'являється посмішка. – Я б сказав, що мені шкода, але це була б не правда..

– Вали! – Адам штовхає його далі по сходами. 

– Ти дуже гарна, Келі! – Кричить не зважаючи на Адама. – Мене звати Марк.. Давай сходимо на побачення?

Я мовчки спостерігаю за тим, як Адам виводить Марка з будинку. Що це було? Вперше бачу когось з друзів цього багатія і можу сказати, що його друг дивний. Через нього я ледь не втратила свої снеки до серіалу. Вийшовши зі ступора я попрямувала до своєї кімнати, бо серіал сам себе не перегляне. 

Тільки-но я зручно вмостилася на ліжку, як у двері постукали. Згадуючи всі можливі прокльони я пішла відчиняти. 

– Щось ти зачастив сюди ходити, – на порозі стоїть Адам. 

– Навіть не думай зустрічатися з Марком! – Промовляє з агресією. 

– Що? – Хмикаю. – Якщо я працюю на твою родину, це не означає, що ти маєш право лізти в моє особисте життя, Адаме!

– Я тебе попередив. – Розвертається.

– Попередив? Да ти буквально заборонив мені зустрічатися з твоїм другом! – Кричу йому вслід. – Придурок! 

– Ідіотка! – Грюкаю дверима й повертаюся на ліжко. 

Ну от – настрій зіпсовано, а отже перегляд серіалу також. Що це за манера така у нього? Тільки нормально почали спілкуватися і тут “бац” ввімкнув головного. Пояснив би нормально чому мені не варто зустрічатися з Марком, то я б нормально відреагувала. Від роздратування я не знала куди себе подіти й просто ходила від одного кута кімнати до іншого. На щастя мене врятувала Трейсі своїм телефонним дзвінком. Як виявилося, дівчина вже два дні як відпочиває у Мексиці, – сімейна поїздка. Я б з радістю опинилася десь за тисячі кілометрів від цього міста і цих людей. Трейсі розповідала мені про гарячих мексиканців та мексиканок, що я почала сумніватися в тому, що вона не дуже й хотіла туди їхати. Зрештою ми протеревенили близько двох годин і я вгамувала своє роздратування. 

 

♡♡♡

 

– Не хочу я йти у цей дурнуватий басейн! – Вередує Остін коли я вже паркую машину біля спортивного комплексу. – Хіба це так обов'язково?

– Остіне, будь я на місці твоєї мами – я б дала тобі декілька днів відпочинку, – відповідаю чесно, бо підлітки люблять чесність зі сторони дорослих. – Я сама не розумію навіщо тобі плавати, але Софія дала мені чітку інструкцію, тож маю виконувати. 

– Підеш зі мною? Не хочу бути серед незнайомих людей. – Дивиться на мене очима кошенятка. 

– І як тут можна відмовити? – Збираю необхідно речі. – Ти чудово знаєш, що такі оченята – заборонений прийом! 

– Так само я чудово знаю, що ти не можеш сказати мені «ні»,  коли я так дивлюся. 

– І хто ще з нас шахрай? – Виходимо з машини і я ставлю її на сигналізацію. 

– У мене чудовий вчитель. 

 

Я сіла на трибунах для вболівальників. Людей тут було не дуже багато, але й не мало. І що я тут взагалі роблю? Це все ці оченята Остіна! Хитрий лис. За хвилин десять розпочалося тренування і якийсь час я уважно спостерігала, але потім стало нудно і я просто почала грати в ігри на телефоні. 

– Келі? – Здригаюся від несподіванки. – Ти в порядку? 

– Навіщо ж так лякати? – Дивлюся на несподіваного співрозмовника й розумію, що це Марк. 

– Я не хотів, просто побачив знайоме обличчя й вирішив привітатися! 

– Ага. Зрозуміло. 

Дивне співпадіння. Я вже давно не вірю в такі “вдалі” і “спонтанні” зустрічі. Ще й ці слова Адама про Марка. Він точно краще знає свого друга. 

– Ти чого тут? – Перелізає з верхнього ряду на нижній і сідає на вільне місце поруч зі мною. 

– Я працюю нянею у Чандлерів, – блокую екран телефону. – Привела Остіна на тренування. 

Відповідаю максимально байдужим тоном. Це можливо й не ввічливо, але Марк першим вліз у мій простір навіть не запитавши дозволу. 

– Нянею? – Дивується. – А я все думав: ким же така красуня може в них працювати? А ти няня, он воно як.. 

Поспіхом оцінюю зовнішній вигляд Марка, а потім питаю: 

– А ти тут яким вітром? – Дивиться на мене. – Когось супроводжуєш чи може сам прийшов поплавати? 

– Я тут … через молодшого брата. 

– Брата? – Переводжу погляд на басейн. – Хто з них твій брат? 

Також дивиться в бік басейну. Його очі бігають від однієї дитини до іншою. Або Марк бреше, або там дійсно плаває його брат. 

– У лівому кутку, – переходжу погляд туди, – Зелена гумова шапочка – це Макс. 

– Марк і Макс? 

– Так, батьки не довго думали. – Сміється. Це нервовий сміх. 

Можливо він і гарний актор, та мій “радар” брехні чудово працює.

– Зрозуміло.

 

До кінця тренування Марк запитував у мене десятки безглуздих запитань і я намагалася відповідати спокійно. До одного моменту.

– А ти більше любиш..

– Досить! – Зупиняю його нескінченний потік питань. – Марк, навіщо тобі знати це все? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍