Читати книгу - "Тільки ця ніч, Ліліт Вайсс"

РОЗДІЛ 20: ПОВЕРНЕННЯ ДО СЕБЕ

Ная довго не могла заснути. Вона лежала на ліжку в батьківському домі, прислухаючись до тиші ночі. Вікна були відкриті, і холодний вітер приносив запахи дощу та моря. Її думки постійно поверталися до Даміана, до того, як він поглянув на неї в останній раз, коли вона покидала місце, де вони зустрілися. У той момент їй здавалося, що кожен крок від нього відриває її від себе.

Ти не можеш залишити все так, як є, думала вона. Ти повинна зрозуміти, що ти хочеш і для себе, і для нього.

Перші кілька днів вдома були важкими. Ная почувалася загубленою, як ніби вона не могла знайти баланс між двома світи, двома частинами себе. Вона відчувала зв'язок із Даміаном, але одночасно була вражена тими питаннями, які виникали в її голові, зокрема питаннями про те, чи зможе вона продовжити це життя, яке залишилося позаду, або ж повинна повністю змінити свою реальність.

Одного вечора, прогулюючись уздовж пляжу, вона помітила свого батька, який сидів на пісочному березі. Він завжди був тим, хто підтримував її, навіть коли вона сама не розуміла своїх почуттів. Він помітив її і покликав до себе.

— Ти добре? — запитав він, дивлячись на її обличчя. — Ти виглядаєш замисленою.

Ная сіла поруч із ним, ковзаючи поглядом по безкрайньому горизонту.

— Я не знаю, що робити, тату, — сказала вона, її голос був тихим і розміреним. — Між мною та Даміаном щось є, але іноді здається, що ми йдемо в різних напрямках. Я не знаю, як поєднати два світи.

Її батько, спокійно відкинувшись назад, трохи посміхнувся.

— Пам'ятай, що ти маєш право вибирати. Твій шлях — це не шлях для когось іншого. Якщо ти відчуваєш, що між вами є зв'язок, це не означає, що ви маєте йти разом за будь-яку ціну. Але якщо ти хочеш бути з ним, якщо ти відчуваєш, що це твоє, то ти повинна вирішити, як це поєднати.

Ная дивилася на океан, і в її серці затихло. Це було не просто. Вона знала, що треба щось змінити, але в той же час не хотіла відпускати того, що давало їй силу.

— Я не хочу втратити себе, — сказала вона тихо, дивлячись у темряву. — Але і не хочу втратити його.

Батько подивився на неї з ніжністю.

— Ти не втратиш себе, якщо ти залишатимешся чесною з собою. Визнач, що для тебе важливіше, і йди цим шляхом. Тільки так ти зможеш бути щасливою.

Ці слова затрималися в її серці. Вона знала, що її власне щастя починається з усвідомлення того, ким вона є, і що вона насправді хоче. Вона була готова знову повернутися до своїх почуттів і до того, що справді важливо.

Через кілька днів вона зібралася, щоб повернутися до Даміана. Вона не знала, чи зможе відразу сказати йому все, що відчуває, але в її серці з'явилося відчуття спокою. Вона зрозуміла, що тільки розмови і відвертість допоможуть їм пройти через цей складний етап.

Даміан зустрів її на тому ж мосту, де вони вперше зустрілися. Він стояв там, як і раніше, але вже не з тією тривогою в очах, як під час її від'їзду. Він виглядав так, ніби знову готовий дати їй простір, щоб вона знайшла свій шлях.

— Я прийшла, — сказала Ная, зустрічаючи його погляд. — Я не знаю, що буде далі, але я готова бути чесною з тобою.

Даміан усміхнувся, і його очі знову запалали.

— Я чекав, — відповів він м'яко. — І я готовий до всього, що буде, якщо це означає, що ми можемо бути разом.

І ось, на тому самому місці, де все почалося, вони зрозуміли, що їхній шлях ще не завершений. Вони не знали, що чекає попереду, але тепер, після всіх сумнівів і переживань, вони були готові разом рухатися вперед.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍