Читати книгу - "Слова і фарби, Сергій Кузнєцов"

Поетичний вартовий

Присвячено Миргородському музею Давида Гурамішвілі.

Знайомий миргородський краєвид,   

Птахи у небі вже летять у вирій.     

Іду в музей. Там вже стоїть Давид –  

Закам’яніла постать на подвір’ї.      

 

Закам’яніла? Ні. Бо він живий…     

Він споглядає на пташині злети.      

Задумливо, критично, з-під брови

Він дивиться на нас – на нас, поетів! 

 

Гранітний поетичний вартовий!      

Спостерігає, пильно поглядає,     

Чи у віршах були відверті ви?         

Чи просто – вітерець вербу гойдає…?

 

Велично влітку, взимку й навесні

Стоїть Давид все на одному місці. 

Він, пам’ятник, нагадує мені,          

Що маю й я зробити в цьому місті… 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍