Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

–Ні, Кортні. Я ніколи собі такого не дозволяв, мені дуже шкода, пробач.

Кортні ображено опустила очі і закурила. Вона випустила дим у обличчя Адама і той закашлявся. Чортова трава.

–Гаразд. На перший раз пробачу, але якщо я дізнаюсь, що це не вперше і не востаннє…

–Обіцяю тобі, нічого такого.

Кортні кинула довгий погляд на Адама. А тоді затягнулась знову і передала цигарку йому.

–Ні, я не вживаю.– на автоматі відповів він.

–Ти? Не що?– вона розреготалась, взявшись за коліна.

–Що тут у вас, бевзики?– спитав Маркус, закинувши вологе волосся на потилицю.

–Господи, що в тебе з патлами? Брендон тримав твою головою в унітазі?– пирхнула Кортні.

–Та ні, я просто пішов облився, бо спітнів як свиня, поки вихилявся з однією латиночкою на танцполі.

–І чого ж це ти так розтанцювався?

–Ну, був той вірусний трек, що зараз з кожної праски лунає…–він потер лоба.–Як же його…Дурний ще такий…

Кортні наспівала і Маркус з Адамом підтримали проспівавши приспів, а тоді розреготались.

–Ще скажи, що тобі щось з нею світить.– вишкірився Адам.

–Побачимо.– знизав плечима Маркус.– Але танцював я неймовірно.

–О, я не сумніваюсь.–гигикнув він.

Маркус був високим смаглявим хлопцем, волосся на його скронях було зголене, а на маківці і потилиці було довжиною трохи нижче мочок вух і пофарбованим у червоний колір. Він був дуже привабливим і це підмічали всі дівчата в оточенні. В коледжі Кортні недовго з ним зустрічалась. Але Маркус ще той гульвіса, тож після чергової зради, яку Маркус не надто і приховував, вони розійшлись, але лишились друзями, що завжди дивувало Адама. Але це їх стосунки, він туди не ліз. Маркус був душею компанії і хорошим другом, цього Адаму було цілком достатньо. Він часто носив золотисті лінзи, коли вони вибирались на вечірки. У неоновому освітленні його очі сяяли, а це в свою чергу було непоганою приманкою для молодих тусовщиць, які шукали чогось простого, ненав’язливого і зі взаємної згоди. Його тіло вкривали білі татуювання флористичної тематики: квіти або листя. Візерунки плюща навіть були на його обличчі і це було красиво в комплексі зі смаглявою шкірою хлопця. Але собі Адам би такого не зробив. Його цілком влаштовувало тату на шиї та грудях. Кортні протягнула йому цигарку, Маркус підхопив її і затягнувся.

–Чув що Адам вимочив?– хмикнула Кортні.

–Що?– видихаючи важкий трав’яний дим, спитав Маркус.

–Я протягую йому косяк, а він видає: «я не вживаю». Ще й така мордяка цеглиною, не приколупаєшся!– вона розреготалась.

Маркус кинув на Адама глузливий погляд.

–Враховуючи скільки ти винюхав вчора, я не здивований, що ти не вживаєш, Адаме.

Кортні розреготалась.

–Просто зачекай, Кей, він посидить, роздуплиться, а за годинку сам почне тебе трясти з проханням прикопати його у «сніжку».

–І то правда. – Кортні ривком піднялась.– Піду, мабуть по текілу.

–Я вже несу!– крикнув Брендон, перескочивши спинку дивана, щоб приземлитись на подушки.

Він поставив велику пляшку Ель Хімадор на дзеркальний столик. Брендон був класичним миловидним хлопцем, великі очі із завжди наївним поглядом, пухкі губи, кирпатий маленький ніс. Світле волосся стирчало над лобом, а сам він здавався щирим, відкритим і завжди смішним. Адам не розумів, чому відчував страшенну тугу за цими трьома, вони ж тільки вчора бачились, а сьогодні провели майже всю ніч в клубі. Та щось його все ж непокоїло, і він ніяк не міг зрозуміти, що саме.

Стопку текіли він все ж випив. Адам не розумів, чому алкоголь був таким дивним на смак. Він же пив вчора? Чого його тоді так повело?

–Я прос-стцто полеж-шу тсрохи тцтут, гхгаразсд?– пробелькотів Адам, лякаючи на диван.

–Боже, що з ним таке?

–Де мій Адам? –дивувалась Кортні.

–Серйозно, чувак, ти мене лякаєш.– сказав Брендон.–Ти ж міг перепити нас трьох і з серйозною пикою доставити нас всіх додому. Тебе навіть не штрафували ніколи, по тобі й не видно було, що ти як чіп.

–Може підробка?– покрутивши пляшку, спитала Кортні.

–Ми ж теж її пили, нормальна текіла.– хитав головою Брендон.

–Чуєш, Адаме. Може тобі поригати?– спитала Кортні, погладивши його по голові.

Він нахмурився. Ні, блювати він точно не хотів. До того ж це доведеться вставати, а клуб тільки припинив крутитися.

–Я принесу йому води.–стурбовано сказав Брендон, побігши до бару.

–Може тобі щось холодне прикласти до голови?

Він мовчав. Все здавалось неправильним, але чому?

–Ось.– підійшовши, Маркус присів біля Адама.–Випий.

–Щшщо цсе?– Адам намагався сфокусуватись, але все плило перед очима.

–Еспресо. Просто випий. Гірке, як срака, але це тебе отверезить.