Читати книгу - "Сини змієногої богині"

Якось року 1827-го місцевий краєзнавець зупинив одну з підвід, що везла каміння (на дорогах у ті часи чимало скрипіло таких торохтійок з камінням із старих поселень). А зупинив він тому, що загледів на підводі мармурову плиту з барельєфом скіфського вершника, а поруч неї лежало ще три – з якимись прадавніми написами з іменами царів та з посвятами Зевсу й Афіні.

– Звідки барельєфи? – зацікавились в Одеському музеї старожитностей. Виявилось – із Неаполя Скіфського.

Перші ж розкопки на узвишшях крутих Петровських скель, де брали каміння, принесли сенсаційні знахідки. Тоді ж знайшли оборонні стіни і головні ворота Неаполя. І, зрештою, мавзолей скіфських царів та знаті, у якому покоїлись останки багатьох поколінь.

Там було знайдено людські й кінські кістяки, зброю, монети, різні коштовності, 1327 золотих прикрас, сцени з розписами великої наукової і художньої цінності, на яких відображені походи і битви, полювання, розваги та учти скіфів.

Збереглася – чи не легенда? – билиця про те, як один дивакуватий на вигляд дідок, який пас там кіз, підказав археологам, де шукати гробницю великого Скілура – в руїнах біля головних воріт.

Там її і знайшли – за сприяння того козопаса.

А в мавзолеї – царя. Він лежав у саркофазі з кипарисового дерева, багато інкрустованого, з безліччю орнаментів і, зокрема, грифонів. Вбраний був у розшиту золотом одіж, біля його стегна лежав сагайдак зі стрілами, у ногах – шолом фракійського типу. В іншому саркофазі – теж незвичайної краси, – серед купи золотих прикрас покоїлася цариця, там же потопав у коштовностях їхній син.

Трапляється, що іноді вражаючі знахідки надибують там, де їх ніхто вже й не очікує. Так сталося і в Неаполі. На ділянці, що була детально відпрацьована археологами ще у 1827 році, археологи Юрій Зайцев та Сергій Колотухін знайшли плиту з написом, що розповідав про попередника знаменитого царя Скілура. Судячи з тієї карбівки, він вже тоді налагодив досить жваву торгівлю з усіма скіфськими містами-городищами та з античними країнами Північного Причорномор’я. І взагалі підняв престиж скіфської столиці.

Звали того царя Аргосом. І був він цілком ймовірно батьком Скілура. І стало ясно, що вже до Скілура Неаполь Скіфський був столицею пізньоскіфської держави, славу якої примножили Скілур та син його Палак.

Неаполь Скіфський – місто-фортеця, тепер городище на південно-східній околиці м. Сімферополя, Крим. Місто виникло в ІІІ ст. до н. е. Населення його було змішаним і переважали скіфи, але жили тут і греки, сармати, таври. В ІІІ – ІІ ст. до н. е. Н. С. був значним ремісничо-торговим містом і столицею Скіфської держави у Криму. Найбільшого розвитку Н. С. досяг у ІІ ст. до н. е. за царів Скілура та сина його Палака. На культурі Н. С. позначився вплив греків, сарматів. Місто занепало в ІІІ – ІV ст., ймовірно, під ударами готів[109] і гунів.