Читати книгу - "Сини змієногої богині"

158
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 223 224 225 ... 274
Перейти на сторінку:
розчинившись серед тих народів, яких вони гнобили й нищили. ">[110] Перші розкопки Н. С. провадилися у 1827 році, систематично ведуть їх з 1945. Місто (площею 20 га) було обнесене потужними мурами з баштами. Поза мурами розташовувалося передмістя, некрополь з кам’яними і земляними склепами. Виявлено залишки житлових і громадських будівель, портретні рельєфи, фрагменти скульптур, грецькі написи тощо. Окремі будинки були вкриті черепицею, оздоблені фресками. Видатними пам’ятниками Н. С. є мавзолей з похованням скіфського царя та знаті і вирубані в скелі поховальні склепи з настінними розписами (УРЕ. Т. 7. С. 289).

Неаполь Скіфський – некрополь. Розташовувався на південний схід від городища. На східному некрополі досліджена площа 1300 м2, відкрито 104 могили з 400 похованнями. Планування: цвинтар розростався від центру міста до його країв. Пануючий обряд поховання: земляні склепи зі входом, закритим кам’яною плитою. Індивідуальні поховання здійснювалися у підбійних могилах. Вони більш пізні. Поховальний інвентар: гончарна кераміка, ліпний посуд з жертовною їжею, ножі, прясличка, сережки, фібули, браслети, персні, туалетні засоби, намисто. Відкрито кілька поховань із зброєю: списами, дротиками, кінським спорядженням. За матеріалами некрополя простежується змішування культури скіфської, античної, сарматської. Датується II ст. до н. е. – III ст. н. е.

Неаполь Скіфський – мавзолей. Розташовувався біля головної вежі. Конструкція: квадратна споруда з розмірами сторін 8 м. Розмір внутрішнього приміщення – 6,6×5,4 м. Кладка – вапняк на глиняному розчині – кордон на ребро, плита на образок. Вхід розташовано у східній стіні, двері з дубових дощок. Поховання у підлозі, у кутку склепу – яма з гробницею II ст. до н. е. у вигляді ящика з вапнякових плит з перекриттям. Небіжчик (чоловік) лежав випростано на спині головою на захід. При ньому: сагайдак зі стрілами, обшитий золотими бляшками, меч у срібних піхвах, біля ніг – три наконечники списів, акінак та шолом фракійського типу. З похованням пов’язане захоронення чотирьох коней і конюха. Пізніше у мавзолеї поховано жінку. Вона лежала у розписному саркофазі античної роботи. Крім них там виявлено 34 дерев’яні ящики з 70 пох. із звичайним інвентарем. Пізні поховання датуються І – ІІ ст. н. е. Вважається, що в мавзолеї поховано скіфського царя Скілура (Словник-довідник з археології).


Скелі круто обривалися вниз. І там, на трикутному мису між скелями і балкою, – і була вона, столиця пізньої Скіфії, названа Неаполем.


Із оборонних стін – колись таких потужних, з їхньої верхотури добре було видно всю долину Салгиру,[111] степи, що підходять до Неаполя з півночі, на заході здіймається третя гірська гряда.

У тому краї перехрещувались сухопутні дороги – від Перекопу до Херсонеса і від Феодосії та Пантікапея до Керкінітиди і Калос-Лімену (Прекрасної гавані).

До скіфської столиці там було городище Керменчик, у якому в VІ – V ст. до н. е. жили таври.[112] А потім – у III ст. до н. е. прийшли скіфи, яких витіснили з їхньої батьківщини сармати, і збудували там свою столицю, назвавши її по грецькому Неаполем, себто Новим містом.

Мабуть, тому Новим, що старе місто – перша їхня столиця, нині звана скіфологами Кам’янським городищем, лишилася далеко звідти, біля Борисфену.

Скіфів привів у Крим цар Агар.

Але то було давно – 600 чи й більше років тому.

Зручне місце колись вибрали скіфи для своєї столиці. На вершині скелястого плато, що круто обривалося в долину Салгиру. Зі сходу місто захищала глибока балка. І тільки з південного і південно-східних боків була зведена міцна оборонна стіна, що в свою чергу захищалася ровом і валом.

Отож південно-східна околиця сучасного Сімферополя – така нині адреса столиці пізньоскіфської держави, кримської Малої Скіфії. З тролейбусної траси Сімферополь – Ялта видно неподалік телевежі так звані Петровські скелі, що стрімко уриваються. На трикутному мису між скелями і однойменною балкою і був колись Неаполь Скіфський. З його узвишшя видно в димці долину Салгира і степи, що підбігають до нього з півночі, на заході здіймається гірська гряда.

Неаполь Скіфський, шістсотлітня столиця синів змієногої богині, тієї їхньої частини, яка, відступаючи під натиском сарматських полчищ, подалася не за Істр будувати там в Добруджі Малу Скіфію, а тієї, що відступала на низ Дніпра, в передгір’я Криму, де, потіснивши таврів, які не могли вчинити їм спротиву, почали облаштовуватись на новому місці – як спершу гадалося, назавжди. На всі віки прийдешні.

Але, ще раз повторимо, так гадалося…

І було в нього шістдесят (за
1 ... 223 224 225 ... 274
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сини змієногої богині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сини змієногої богині"