Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

Нічого не відповідаю, хапаю шматок піци, відкушую та сердито жую. Навіщо він чіпляється до мене? Чому раптом зі злого став добрим Ведмедем?

Ще й турбується, чай підливає. Розмовчиками намагається відволікати. Придивляюся до футболіста уважніше. Міша швидко розправляється з салатом, половина піци полетіла в нього, решту він всю мені посуває. Не жадібний. Шини вміє накачувати. Полиці на місце чіпляти. І в чужих комп'ютерах встановлювати швидко свої фотографії. Думаю так, що від такого красеня і діточки вийдуть славні…

Кхе-кхе!

- З тобою все гаразд? Хочеш водички?

Міша відразу реагує, коли вдавилася. Підбігає до мене і дбайливо по спинці поплескує.

- Все добре, обійшлося, - зніяковівши, смикаюся в інший бік від його моторної лапи.

Фух, не можна думати про дітей, дивлячись на Ведмедя. Ну який з нього наречений? Мене ж заклюють його шанувальниці. Швидше за все, йому було нудно, то він і знайшов розвагу на вечір. Поки мені не віриться, що Дарський здатний на серйозні почуття. Та й взагалі я подібних красенів раніше побоювалася і обходила завжди стороною.

- Нам потрібно познайомитися ближче, - як раптом вирішує Мишко. - Ти тому зі мною така полохлива, що мало знаєш мене.

Це де він побачив полохливу?

Так я... я фільми жахів дивлюся і не закриваю очі. Потай від батьків побувала з подругою разок у нічному клубі. І ось ще що! Працювати адміністратором для футболістів - не для нерішучих скромниць.

- Ми вже достатньо знайомі, - замість усього відповідаю.

- Тоді скажи, скільки мені років? Де навчаюся? Де живу? Що люблю їсти на сніданок?

Ем-м…

Ото причепився. Ведмідь вичікувально впивається поглядом, постукуючи по столу довгими пальцями. О, приманив офіціантку, вона йому втретє міняє тарілку з приладами. На мене взагалі нуль уваги.

Так, треба йти. Все одно я відповідей не знаю.

Інша офіціантка приносить десерти. Знову у мене слинки течуть. Шоколадний мус зі свіжою полуницею. За що такі випробування? Ноги з канапки відмовляються вставати, а в руці вже десертна ложка застрягла.

Що ж. Зітхаю.

- Я не знаю відповіді на ці питання, - зізнаюся.

А особливо на ту, що мене з першої зустрічі цілими днями хвилює.

- Ось бачиш! - тріумфально вигукує на весь зал Ведмідь. - Зараз влаштуємо швидкий обмін інформацією.