Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

- Джун, - прошепотіла я, повертаючи свій погляд до його очей.

- Шшшш.

Він нахилився, його очі блукали по моєму обличчю, врешті зупинившись на губах. Сантиметри… Міліметри… 

Його вуста накрили мої тихо, ніжно. Тепер феєрверк був не на небі, а в мені. Бурхливі ліхтарі палали всіма кольорами емоцій. Від легкого, майже невагомого доторку паморочилось в голові. Джун огорнув мене сильніше рукою, притискаючи до себе. Інша підтримувала моє обличчя, залишаючи невагомі кола на щоці від великого пальця. Найкраще відчуття в світі, відчувати його губи на собі. Кожна клітинка в тілі нагрівалась. Напевно тільки поцілунком можна описати всі ті емоції й відчуття, які неможливо сказати.

І він говорив, торкаючись своїми вустами до моїх - він розповідав, як хотів до мене. Розповідав, як була йому потрібна.

Натомість, я так само говорила до нього, говорила, що хотіла цього і думала про це ще в першу зустріч в кавʼярні. Говорила, як шукала його в перехожих, і чекала на нього вдома.

Мій Джун. Мій Незнайомець.