Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Вона скривилася, але зробила ковток супу. Її шлунок, який вона майже забула, нагадав про себе.

Алекс кивнув, задоволений.

— От і добре.

— Я не дитина.

— Але іноді ти ведеш себе так, — спокійно відповів він.

Анна хотіла щось відповісти, але раптом відчула, як її очі знову наповнюються сльозами.

Вона різко опустила голову, намагаючись приховати емоції.

— Анно…

Його голос звучав м’яко. Занадто м’яко.

Вона заплющила очі.

— Я просто… не знаю, як бути далі, — прошепотіла вона.

Алекс простягнув руку і поклав її поверх її долоні.

— Ти не одна.

Їй хотілося йому вірити.

Але чи зможе?