Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

Глава 20

     Вона стояла на терасі, задумливо дивилась вдаль. Минуло кілька днів з суду. Винних відвели туди, де мають відбувати покарання. Емілія поїхала провідати родичів, Дерек вирушив з нею. Лишилась тільки Віолетта. Після суду вона нікому не показувалась. Лілі, Тед і Луїза з Рейтаном відправились у клан вовків. У клані лисів після усіх подій справа налагоджувалась. Естель зітхнула і вийшла в сад. Вона йшла стежкою, а по обидві сторони цвіли квіти, дерева віттями тягнулись до неба. Вітерець ніжно грався волоссям.

— Гарно тут.

Естель обернулася. Трохи далі стояла Віолетта.

— І дихається набагато легше!

— Так, — погодилась Естель. — І правда легше.

— Що буде далі?

— Темні часи минули. Тепер все залежить від нас, — сказала Естель.

— Але можуть повернутися.

— Можуть.

— Дерек повернеться?

— Не знаю, — знизала плечима Естель.

— Неправда! — скрикнула Віолетта.

Естель щиро усміхнулась.

— Що таке?

— Дерек повернеться. Рід нарешті вернувся на рідну землю.

— А що з тим домом?

— Розвалився.

— Цього слід було очікувати, — відповіла Віолетта і через мить додала: — Пробач.

— За що? — спитала Естель, схилившись над квітами.

— За таке відношення усі ці роки. Ти — наша сестра. І ми повинні були...

— Шшш, заспокойся. Я все розумію.

— Але... що хочеш ти, Віолетто? — несподівано спитала Естель.

— Що?.. 
—Ти завжди ставила на перше місце бажання батька і брата. Може, час подумати про свої бажання?

Одна з квітів потягнулася до неї. Естель її взяла і пішла стежкою далі, Віолетта — слідом за нею.

Вона слухала мелодію, створену природою. Шелест листя, дзюрчання води... Тут все здавалося таким нереальним і рідним, ніби повернула те, що давно втратила.

— Ти знаєш, у Даніеля була сестра.

Естель і далі йшла поміж квітів і брала тільки ті, які тягнулися до неї.

— Так, знаю, — відповіла Віолетта.

— Тоді я розкажу тобі трішечки про неї. Слухай уважно. Можливо, твоя душа відгукнеться на історію тисячолітньої давності, — сказала Естель, не обертаючись.

— Лірія Астрот. Єдина і улюблена донька батька і матері, молодша сестра Даніеля. Висока, струнка, з янтарними очима, густим чорним волоссям, виточеним обличчям. Вона була найгарнішою дівчиною. Кожний юнак намагався завоювати її серце, та у них нічого не вийшло. Лірія була ніжною, немов квітка, та в будь-який момент могла показати свої колючки. Рід Астрод — найкращі експерти у медицині і травах, як цілющих, так і отруйних. І це великий дар роду. І цей дар успадкувала Лірія. Вона кожному допомагала, нікому не відмовляла і не знала слова "неможливо". Завжди знаходила рішення, як вилікувати ту чи іншу людину.

— Ого... — прошепотіла Віолетта.

— Віолетта, ти цікавилася травами, коли була молодша. Та й далі цікавишся!

— Звідки ти знаєш? — здивовано запитала вона.

Естель лиш усміхнулась.

— Як я і сказала. Лірія своєю добротою і цілеспрямованістю підкорила серця багатьох. Та ніхто не зміг підкорити її серце, крім одного...

— Кого? — Віолетта затримала дихання.

— Адам. Він віддав їй своє серце, а вона — своє, — сказала Естель.

— Як таке можливо?! Він — один із перевертнів, а вона — звичайна дівчина?

— Таке можливо. Вовк зустрів свою істинну пару. І нею стала Лірія.

Віолетта нічого не говорила. Їй стало дуже боляче, але не знала чому. Естель далі йшла, збираючи квіти. Вони йшли до лісу.

— Про їхні відносини знали? — тихо спитала Віолетта.

— Так. Та не всі. — відповіла Естель. — Свої відносини вони тримали в таємниці. Знали Лілі, Едвард і я. Лілі і Лірія дуже тісно дружили і довіряли одна одній. Тому закохана, щаслива дівчина поділилася з нею цією новиною. Між мною і Лірією також були тісні й теплі відносини. І вони з Адамом просили благословення на майбутній шлюб. Едвард не міг не помітити, як сяяла від щастя його донька. Та й Адам йому все розповів і просив благословення у батька. Едвард його дав. Головне, що єдина донька щаслива. Знав також, що цей союз на все життя і віки, і ніхто не зможе його розірвати. Рідні Адама також знали і були щасливі. Та щастя тривало недовго...

В душі Даніеля вже була темрява. Викрадення пари і зникнення їх доньки. Новина про зникнення родини перевертнів сколихнула світ. Едварда — це дуже підкосило. Лірія шукала подругу і не могла знайти. Несподівана втеча Даніеля розставила всі крапки над "і". Родина не втримала такого удару і...

Я зійшлася з демоном в битві. Знала, що не виживу. Нікому не сказала, що йду...

Естель деякий час мовчала, потім продовжила розповідь.

— Це сталося в один день. Два вовка втратили сенс свого життя. Одна загинула, а друга кинулась разом з батьком і матір’ю зі скелі Каяття, бо вони не змогли пережити зраду рідної людини.

— Що було далі? — хрипким голосом спитала Віолетта.

— Адам дізнався про смерть коханої, і його світ розділився на "до" і "після". Коли вовк втрачає своє кохання — він втрачає частинку себе. Так сталося з Адамом і Рейтаном. Смерть, біль, прийняття нового світу. Люди тікали з рідного краю у різні кутки світу, а світ розколовся. У краї, колись наповненому життям, перейшла темрява, відчай, смерть. У лісах бродили прокляті душі. Перевертні зібралися, об’єднали сили з моїми і створили бар’єр, щоб захистити тих, хто лишився.

— А демон?

— Візеріон не зміг підкорити світ, як того хотів, і був запечатаний у надрах землі. Моя смерть стала найбільшою поразкою у його житті. Ми на місці! — сказала Естель.

— Де ми? — трепетнулась Віолетта. Вони стояли на галявині біля великого, могутнього дерева, а трішки далі була річка з чистою кришталевою водою.

— Серце Лісу! — відповіла Естель.
 — Що ми тут робимо? — запитала Віолетта.
— Ми тут, щоб ти пізнала справжню себе, — відповіла Естель. — Зайди у річку — і тобі відкриється правда.

Легкий помах руки — і на Віолетті з’явилася білосніжна довга сукня. Вона обережно ступила у прохолодну воду. Спочатку — по коліна, потім — по пояс, і, нарешті, пірнула з головою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍