Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- А скільки була відсутня Жазель?

- Дай я порахую. - Румадеу зробив задумливе обличчя і почав загинати пальці. - Якраз декілька днів.

- А де Оррмарин? Він на розвідці? Чи дрова збирає? - без запинки протараторила Жазель.

Звичайно, вона боялася про це питати та відтягувала цей момент. Але більше терпіти сили у неї не залишилося.

- Він… - зам'ялася Ейр.

- Зник. - сказала за неї Естель. - Повів амаліонів в болота, щоб врятувати нас. Більше ми його не бачили.

- Ви втекли, а його лишили там? - розлючено звинуватила їх Жазель.

- Ти знаєш, скільки їх там було? - запитала Ейр. - Ми билися з сотнею, а потім прийшло ще стільки ж. І це тільки ті синьопикі, яких ми бачили. Вночі в лісі на болотах залишитися – це означає померти.

Жазель обернулася.

- І не думай. - застерегла її Ейр, похитавши головою. - Те, що ти вижила — і так викликає багато питань.

- Я – не амаліон. - зі сльозами на очах вимовила вражена сумною звісткою Жазель.

- У них кров не червона. Покажи свою. - Естель все ще загрозливо розкручувала сині вогні навколо зап'ясток.

Клерк швидко вийняла ножа і полоснула себе по долоні. Червоні крапельки почали збиратися дуже швидко. Схоже, що всі залишилися задоволеними.

- А це хто? - спитала Ейр, киваючи у бік Оза.

- Його звуть Оз. - сказала Жазель, похилившись. - Він майже не розмовляє. Якби не він, то я не знайшла б ні дороги назад, ні меча, ні вас. Він наш друг.

Жазель зіскочила з коня і віддала поводи Озу.

- Це там позаду те, що я думаю? - спитала сабазадонка, киваючи на кам'яний ящик.

Клерк кивнула головою.

- А що з твоїм волоссям? - запитала Естель. - Воно прискаче до тебе на іншому коні?

Ревіаль усміхнулася і згасила очі.

- Бачиш, яка страшна! - сказав Криза, обминаючи Химерницю так, щоб між ними стояв цілий кінь. - Навіть боги з ними обережно поводилися.

- Твій пес? - запитала Ейр у людини в плащі.

Той лише кивнув у відповідь.

- Ну й гучна тварюка. - сабазадонка вклала меч у піхви у себе за спиною, потім трохи примружилася, дивлячись на Оза. - Де я тебе могла бачити? Ти мені здаєшся знайомим.

Той лише брови підняв угору і знизав плечима. Ейр ще довгу мить дивилася на нього, потім махнула рукою.

- Ну, розповідай.

Жазель виклала їм все від самого початку до кінця. Як вона помчала прямо в темну ніч абсолютно одна, як звернулася за допомогою до куба. Як вона за день до походу обмінялася з Дезіре дрібничками і як зважилася на цю авантюру з волоссям. Потім розповіла, як вони знайшли меча. Про воду і про собаку, що говорить, Жазель, звичайно, тактовно змовчала. Як і про те, що Оз не розуміє жартів і не може відрізнити прямий текст від метафори. Під час розмови чоловік у плащі тримався трохи віддалік. Криза ж крутився навколо Жазель і постійно вставляв гострі коментарі, чим сильно відволікав дівчину від розмови. Кілька разів Ейр прикрикувала на нього, щоб пес не гавкав. Жазель тільки посміхалася на це, вислуховуючи чергову лайку на адресу сабазадонки.

Поспілкувавшись хвилин десять, Ейр сказала, що в них ще привал. Приблизно години зо дві. Добре було б щось поїсти. Вона попросила Естель спробувати полювати. Жазель усміхнулася і нахилилася до собаки.

- Ну що, спробуєш втерти їй носа? - тихо спитала дівчина.

- Що? Я? Не втягуй мене в ці брудні людські ігри. - загавкав собака.

- Не переймайся. - так само тихо сказала Жазель. - Нічого поганого немає в тому, щоб боятися виступити проти Химерниці. Я б і сама не наважилася. Напевно.

- Що? Ти порівнюєш себе зі мною? Дивись і вчись. - потім пес посміхнувся єхидною усмішкою. - Вона нічого вам не принесе.

- Якщо ти їй заважатимеш, вона може випустити стрілу і в тебе. - застерегла дівчина Кризу від його задуму.

У собаки витяглася морда і округлилися очі. Напевно, Криза уявив, як синя блискавка проходить крізь нього.

- Вона що, здивувалася? - зігнулась поруч Ейр, вдивляючись у величезні очі собаки.

- Ідіотка ідіотна! - огризнувся на сабазадонку Криза і помчав геть.

Жазель залишилася задоволеною. Тепер у них точно буде що поїсти. Ейр сунула їй якийсь лист зеленої трави. Широкий.

- Приклади до руки. Потім попроси Естель, щоб затягла рану. На долоні така рана – дуже незручно меч тримати… Ну, все одно не зручно.

- А чому від вас так смердить? - запитала клерк.

- От-от, всі запахи мені збили! - долинув гавкіт собаки.

- Мила з собою не взяли, довелося користуватися тим, що потрапило під руку. - відмахнулася сабазадонка. - Що, багаття розпалюватимемо? Сьогодні поїмо?

- Аякже?! - усміхнулася Жазель і пішла за своєю ковдрою.

Сидіти на сирій брудній землі – ознака невихованості. Лише за дві хвилини Жазель почула несамовитий крик.

- Я шпімав. Ідела? Я! Не Хиеця!

Криза ніс в зубах зайця. Схоже, він мав любов до цих звірят. Чи тут більше нічого не водилося? Дівчині було однаково. Вона погладила пса по голові.

- Ще раз так зробиш, я тобі відкушу руку! - виплюнув здобич пес, мило посміхаючись.

- Розумничка. Гарний песик. Молодець. Дай лапу! - простягла руку Жазель і ледве встигла її обсмикнути, перш ніж Криза зімкнула щелепи.

- Іди, бліх поганяй. - Ейр безцеремонно ногою штовхнула псину.

Жазель засміялася, вислуховуючи відповідь Кризи. Він ще довго бурчав, але далеко не відходив. Клерк давно зауважила, що він весь час тримався до неї ближче, ніж до Озу. І це було дивно. Вона подумки додала це "дивно" до списку інших "дивно" на найдивнішу сторінку свого уявного блокнота.

- Естель! - гукнула Ейр. - Собака краще за тебе! Іди сюди!

Криза промовчала. Цього разу він не висловив лайки. Жазель знову посміхнулася. Ейр повернулася до неї і різко сіпнулася.

- Ніяк не звикну до твого нового образу. - похитуючи головою, повідомила сабазадонка.

- Мені личить? - спитала до нудоти врівноваженим голосом Жазель, начепивши кам'яне обличчя.