Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

У Ейр щелепа відвисла. Перед нею на землі сиділа справжня Химерниця. Не дати, не взяти.

- Клянуся Зводом, якби я тебе не знала, то прийняла б за одну з цих божевільних. А ти можеш так стати навпроти Сандрін?

- Тобі цікаво, хто з нас перший кліпне? - засміялася Жазель.

- Або в кого очі перші спалахнуть. - усміхнувся чемпіон, який уже розбирав зайця.

Підійшла Естель. В руках у неї не було здобичі. Побачивши це, Криза задоволено забурчав щось про те, наскільки він перевершує всіх людей разом узятих. Химерниця наблизилася до Жазель і попросила її встати. Потім підійшла ще ближче і стала навпроти неї. Тридцять сантиметрів розділяли їх. Два кам'яні обличчя.

- Гидливість. - сказала Естель.

Жазель ледь смикнула верхньою губою, дозволяючи обличчю трохи скривитися.

- Поблажливість. - дала Химерниця нове завдання.

Клерк ледь помітно повела одним куточком рота. Але головна зміна відбулася в її очах. Вони ніби глузували з усього і вся. Естель задоволено посміхнулася. Вона відвернулася тільки для того, щоб накинутися на Жазель. Очі Химерниці горіли вогнем, обличчя було спотворене виразом люті. Вона завмерла за сантиметр від обличчя Жазель. Кам'яне обличчя. Але клерк змінила свій вираз. Злегка. Тепер воно означало, що, на її думку, Естель зараз зробила величезну дурість і вона, Жазель, нагадуватиме їй про це все її життя. Розповідатиме всім зустрічним про цей кричущий епізод ще п'ятнадцять років, а сама Естель помре від сорому в страшних муках.

Навіть Ейр не змогла стримати сміх та дружній вигук схвалення. Чемпіон мляво поплескав у долоні. Естель усміхнулася:

- Ти зможеш обдурити будь-кого. Чудова робота. Ти тепер наполовину своя.

Жазель зневажливо підняла одну брову. Наче насміхалася над словами Ревіаль.

- Не перегравай. - поплескала Химерниця дівчину по плечу.

Естель вибрала собі містечко і сіла на траву.

- Там праворуч, метрів сто, є вода. Сходи, подивися на себе. - запропонував їй чемпіон.

Жазель підвела очі на Ейр. Та кивнула їй.

- Оз, хочеш води?

Чоловік у плащі встав.

- Ще хтось піде? - спитала Жазель і обвела поглядом Ейр та Румадеу.

Чемпіон був зайнятий приготуванням їжі, Естель вийняла чорний меч і почала його точити. Сабазадонка похитала головою. У Жазель трохи очі з орбіт не повилазили. Сабазадонка не проти залишитися із чемпіоном? Це точно та сама сабазадонка перед нею?

- Скажеш хоч слово… - погрозливо подивилася на неї Ейр, помітивши той самий погляд клерка.

Жазель усміхнулася.

- Я, як командир загону, рада, що всі члени моєї команди порозумілися. - дівчина гордо задерла голову і пішла у зазначеному їй раніше напрямку.

Криза потрусив попереду, а Оз, навпаки, йшов позаду. Нові члени її команди становили для неї інтерес. Звісно, ​​з ними не все так просто. Але після подрібнювачів, похмурих, заклиначів, водоносів, тіньовиків і сяючих амаліонів собака, що розмовляла, не здавалася такою вже дивною. Ні, лисиця. Хм. Ця тварина безперечно була кимось іншим. І Жазель треба було дізнатися, ким. Ще цей Оз. Водохлеп.

Коли вони рушили до струмка, то чоловік у плащі відразу ж схилився над ним і почав жадібно пити. Криза спеціально став вище за течією і стрибав по струмку на всі боки. Жазель пішла трохи вище. Вона схилилася над водою. Подивилася на своє відображення. Яскраве руде волосся. Коротке. Їй здалося, що змінилася не лише зачіска. Але й саме волосся. Тепер воно виглядало слухняним та прямим. Як у Сандрін. Жазель розчесала його пальцями. Так, з таким волоссям і гребінець не потрібний. Кожна волосинка окремо. Як приємно до них торкатися. Вона вдивилась у свій відбиток і зробила кам'яне обличчя. Вилита Творча. Ех, ще б очі вміти запалювати. Дівчина зітхнула. Вона вмилася, намагаючись зробити це так, щоб жодної краплі не потрапило на волосся. Адже Жазель не знала, наскільки добре і довго триматиметься фарба. Потім вона попила води. Криза ліг навпроти неї з іншого боку струмка. Жазель трохи посміхнулася. Потім почала дивитися на себе в воді, що нескінченно текла. Їй і самій подобалося.

- Ти гарна? - спитав Криза.

Жазель знизала плечима. Звісно, ​​вона гарна. Ось тільки кавалери щось не вишиковувалися в довгу чергу біля її порога. А єдиний, кому вона справді сподобалася… Жазель витерла носа і перестала про це думати. Інакше вона може просто розплакатися.

- Навіть якщо й гарна, то мало хто це зауважує. - опустивши голову, відповіла дівчина. - Чому ти питаєш?

- Ти так дивилася на себе. - пес поклав голову на лапи. - Наче тобі все не подобається. Мені б з такою пикою теж не сподобалося б ходити. Я тебе розумію.

Жазель змінилася на обличчі. Її очі горіли люттю.

- Якщо мені щось не подобається в мені, - вів далі Криза. - Я відразу переробляю. Ось дивись.

Він укоротив собі ніс, зробив вуха трохи довшими і посміхнувся, вискаливши зуби. Жазель не витримала і залилася реготом. Справжнім сміхом. Коли вона востаннє так сміялася?

- Дурепа ти. - кинув їй Криза. Він підвівся і розвернувся. - А тобі з твоєю мордою все життя ходити.

Пес діловито пішов нижче за течією. Жазель сіла на землю і ще кілька хвилин сміялася. Потім сміх поволі перейшов у сльози. Від того, чому в неї так склалося життя. Чому вона у смертельній небезпеці. Чому Оррмарин загинув? Скільки вони ще зможуть виживати у тій фортеці. Їй здавалося, що всі їхні зусилля спрямовані лише на те, щоб відстрочити одну жахливу подію, що неминуче мала статися.

І як же вона мала рацію.

У таборі вся група поїла. Кістки кидали собаці. Криза, на превеликий подив Жазель, їх усі згриз, сказавши, що це його заспокоює. Оз відмовився від їжі. Воно й не дивно. Схоже, його основною їжею була вода. Жазель попросила Естель загоїти їй руку. Химерниця зробила це за кілька секунд. Жазель ховала посмішку. Раніше про те, щоб якась Химерниця на її прохання стала б їй допомагати, не могло йти навіть мови. Клерк не могла подумати про таке навіть у найсміливіших своїх мріях. А тепер вона жила в одній кімнаті із двома такими. Добре ладнала з Селюстір. Досить непогано з Естель. Мілізен вона знала гірше. А ось Дезіре… Жазель захотілося якнайшвидше її побачити. Напевно, їй було шкода Химерницю Зими. Шкода, що з нею сталася така трагедія. Дівчина порилася в кишені, намацала порожній флакон з-під фарби і міцно стиснула його.