Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Аста теж змінювала форму?

- Ні. - похитав головою Максуд. - Наскільки я знаю, вона не могла цього робити. З її покоління мало хто міг.

Максуд помітив у темній ночі світлу пляму, що швидко наближалася. Амайанта. Воїн запитливо підняв брови.

- Нічого нового. - байдуже сказала богиня. - Мости, щити від Химерниць, прикриття.

- Всім приготуватись! - голосно скомандував маршал.

Сандрін трохи посміхнулася. Від нього виходила сила. І їй це безперечно подобалося.

- А, ось ще що, там алхімісти. - ніби щойно згадала Амайанта. - Цілий загін. Може, навіть сотня.

Ця інформація не налякала Максуда. Він знав, що жоден алхіміст не зможе нічого вдіяти зі стінами фортеці. Можливість існування двох абсолютних в одному поколінні він навіть не розглядав.

- Покликати алхіміста! - голосно крикнув Максуд тим солдатам, що перебували на першому рубежі. - Швидко!

Він би вважав за краще, щоб драйтла швидкоходи знайшли, але ті з'являться поруч тільки тоді, коли почнеться битва, щоб розносити його накази у всі кінці. Максуд перевів погляд на освітлений перший рубіж. Водоноси, всі луксори, половина подрібнювачів, похмурі. Тільки майстри та заклиначі перебували у безпечних місцях. Маршал озирнувся на другий рубіж. Сім готових до бою машин. Нехай поки стоять. Ще зарано показувати їх ворогові. Звичайно, шпигун міг уже їм про все розповісти. Але він і сам не бачив їх у справі, тому шпигуну не відома їхня справжня міць і сила. І спосіб, яким Максуд збирався їх використати.

Вже стало зрозуміло, що ворог щось задумав. Цієї темної ночі амаліони загасили всі вогні, щоб спостерігачам зі стіни нічого не було видно. Але шум, який чинили тисячі воїнів, ніяк не сховати. Вони перебудовувалися. Максуд поглянув ліворуч і праворуч. Під рукою не вистачає Ейр. І немає Звіра. Сандрін теж має бути сама по собі. Так буде краще. Воїн кивнув Химерниці і пішов уздовж стіни. Несподівано у нього виникло почуття дуже різкого провального падіння, аж внизу живота закололо. Максуд ледве встиг розставити ноги, щоб утримати рівновагу. Він одразу ж пошукав очима Амайанту. Та підлетіла за секунду.

- І навіщо ти це зробила? - тихо спитав він.

Дівчина знизала плечима, ніби не розуміла, про що її питають. Але вигляд вона мала задоволений. Чому вона раділа? Ні, не тому, що їй вдалося застати воїна зненацька. Вірніше, саме цим, але мета її полягала зовсім в іншому і це не були пустощі. Максуд примружився, дивлячись на богиню. Та погрозливо повернула голову, скоса на нього дивлячись.

- Ти перевіряла, чи не став слабіше наш зв'язок. З чого ти взяла, що він може ослабнути?

Амайанта гордо підвела голову.

- Ти думала, що мої стосунки з Сандрін вплинуть і на нас з тобою? - продовжував копатися в мотивах її вчинку Максуд.

- Заткнися вже і переступай ногами! Тобі ще світ рятувати.

Максуд широко розплющив очі. Ось що Амайанта маскувала вже кілька днів, викликаючи у ньому різні недоречні почуття. Вона ховала страх.

- Скажеш це вголос, і я тебе вб'ю. - дівчина в золоті кивала з таким виглядом, що сумніватися в правдивості її слів не доводилося.

Максуд посміхнувся. Безперечно, йому це було приємно.

- У нас з тобою особливий зв'язок. - заспокоїв її Максуд. - Ніхто не зможе його порушити. - він попрямував далі по стіні. - Хіба що… з'явиться якась інша богиня, красивіше за тебе.

- Красивіше? Ти сказав “красивіше”? - підлетіла до нього Амайанта з розпущеним волоссям. Її закручені локони майоріли чи то від швидкого руху, чи то від вітру, якого вона сама й створила, а золота шкіра так і сяяла в темряві. - Я сама краса. Твоя Сандрін і поряд не лежала, зрозумів? Сліпий віслюк. І стій тут тепер сам.

Максуд на мить зупинився. Що він сказав не так? Ну, пожартував. Зате запевнив її, що їхній зв'язок непорушний. Він знизав плечима і пішов далі. Солдати кивали йому на шляху. Як люди, так і чемпіони. Маршал вітав їх у відповідь. Незабаром він побачив Азаніеля і підійшов до нього.

- Вони готують алхімістів. Спробують трансформувати нашу стіну.

- І в них вийде? - запитав генерал.

- Ні. Ніхто цього не може зробити. - заперечливо похитав головою маршал.

- А Поєднувач? - підняв брову Азаніель.

- Ніхто, окрім нього. Я послав за ним. Думаю, він не зрадіє, якщо ми переб'ємо його народ. Накажи своїм солдатам без моєї команди нічого в них не кидати. І направ швидкоходів передати мій наказ Калібрісто.

Максуд подався далі, але генерал схопив його за лікоть.

- Твоя дівка. Жазель. Клерк. Тримай її при собі. Я не хочу, щоб вона плуталась із моїм сином. Йому така не потрібна. Брудна повія, що…

Максуд миттєво виріс прямо перед Азаніелем, закривши увесь світ перед ним і ставши до нього впритул. Так, щоби менше хто бачив, що його рука стискає горло генерала.

- Не смій так про неї говорити. - сказав Максуд, зупиняючись після кожного слова. - Вона мій друг. Якщо хочеш, щоб твій пес не крутився навколо неї, то поговори з ним сам.

Воїн розтис мертву хватку і відвернувся.

- Передай швидкоходам, що я тобі велів. - суворо кинув він через плече.

- Прямо справжній маршал. - кинула Амайанта, пролітаючи повз. - Захисник слабких. Мрія будь-якої дівчини.

Максуд ніяк не відреагував на її слова. Він встиг дійти майже до кінця стіни, коли його покликали. Прибув Поєднувач. Якраз і загони амаліонів почали рухатися. Маршал побіг до воріт. Мабуть, туди й прийшов алхіміст. Небо раптово засвітилося, змушуючи примружити очі. Сині стріли з усіх боків полетіли до захисників. Просто сині, сині із сірим, із зеленим, із білим. Різнокольорові смужки, що світяться, перетворили ніч на щось інше. Усі солдати ховалися за кам'яними виступами. Навіть Химерниці. Вони поки що не виявили себе і чекали команди. А ось Сандрін, навпаки, відповіла. Вона намагалася придушити вогонь супротивника, випускаючи стріли у тих Химерниць, яких їй вдавалося виявити. Або які не ховалися після пострілу та не змінювали своє місце розташування. За лічені секунди майже весь вогонь ворог зосередив на ній. Але всі стріли або рикошетили від неї, або розсипалися. Вона ж продовжувала випускати сині лінії у ворогів. Максуд добіг до Поєднувача. Він всю дорогу пересувався внутрішнім боком стіни і пригнувшись, щоб його не помітили зовні.