Читати книгу - "Львів. Пані. Панянки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– То фільм про кохання?
– Звісно. І про те, щоб дівчата сукні на коней не клали.
– І як цей фільм називається?
– Хочеш побачити? Не вийде! Його сам Папа Римський заборонив.
– Справді? Який жах!
– Про що ви тут розмовляєте? – повернулась до столика пані Стасюк.
– Про Папу Римського.
– А-а-а. Чемні діти.
Проте молодша чемна дитина раптом спитала:
– А як її звати?
– Кого?
– Ту пані, що знімалась у кіно, а тоді вийшла заміж за багатія.
– Геді. У кіно вона була Геді Кіслер. Тепер Геді Мандль.
Уже не знімається. Навіщо?
* * *
Сама Геді скандальний фільм «Екстаз» вважала помилкою юності. Розповідала: підписувала контракт на романтичний сценарій «Симфонія кохання» й потім намагалась протестувати, коли вже під час зйомок з’ясувалось, що на екрані доведеться і бігати оголеною, і вдавати оргазм. Але за відмову треба було сплатити велику неустойку… І знімав стрічку дуже талановитий режисер…
Це був не перший фільм вісімнадцятирічної Геді Кіслер, але ганебний розголос так налякав батьків, що вони терміново повернули юну зірку додому й наполягли на шлюбі зі збройним магнатом Фрідріхом Мандлем, який також скаженів од фільму. Бажали щастя дочці.
Вона народилася того ж року, що й почалася Перша світова. Точніше – 9 листопада 1914-го. У Відні. Але попри тогочасні політичні й економічні негаразди дитинство її було досить безхмарним.
Мати, єврейка, яка прийняла католицтво, нагородила її довгим іменем Гедвіга Єва Марія, а батько – гарним прізвищем, що у ХІХ столітті досить часто траплялося в Галичині й на Волині. І походив він із Лемберга, тобто Львова, а у Відні обіймав посаду директора банку. У житті «маленької принцеси» було все: музика і балет, спорт і гарні книжки, математика й уроки драматичного мистецтва – бо своє покликання вона відчула дуже рано, після першого відвідування театру, яке просто потрясло маленьку дівчинку. А ще був приклад матері, колись відомої в Будапешті піаністки Труді Ліхтвіц. І прекрасні вечори, коли батько читав для неї вголос. І багато розповідав. Мабуть, і про Львів також. Мати була вимогливою, батько – мудрим і добрим.
У неї ніколи не було сумнівів щодо покликання. Коли Геді розповіла батькам, що тайкома знялася в своїй першій кіномасовці, батько засміявся: «Ти була вже актрисою тієї миті, коли з’явилась на світ!»
Акторська кар’єра складалась якнайліпше: роль принцеси в театрі, невеликі епізоди у двох цікавих кінофільмах. Її вчитель акторської майстерності Макс Рейнхард називав Геді «найкрасивішою дівчиною Європи».
І раптом – головна роль. «Екстаз». Перший у світі еротичний фільм. Приз за найкращу режисуру на кінофестивалі у Венеції. Гнів Папи Римського Пія ХІ. Захват італійського дуче Беніто Муссоліні. І не тільки його. Австрійський збройний магнат Фрідріх Мандль навіть узявся скупати всі копії скандальної стрічки. Звісно, це йому не вдалося. Зате пощастило взяти шлюб з красунею-актрисою.
А от чи пощастило їй?
Обвінчались вони під величним куполом собору Святого Карла у Відні. Медовий місяць розтягнувся майже на півроку, молоді відвідали Париж, Ніццу, Канни, Венецію. Ресторани, пляжі, танці… А потім вони оселилися в Австрії, у справжньому старовинному замку, з усіма зручностями, з парком та мисливськими угіддями у дві тисячі гектарів, з конюшнею й автопарком. Юну дружину магната, яка розмістилась у десятикімнатних апартаментах, обслуговувало двадцять осіб. Збройна імперія Мандля охоплювала кілька країн, він мав заводи в Голландії та Польщі, його лабораторії намагалися створити найдосконалішу військову техніку. Завдяки дружнім стосункам з Муссоліні мав фактичну монополію на поставки патронів до Італії, засобів протиповітряної оборони для режиму Хорті в Угорщині, продавав зброю Гітлеру та Сталіну. Більшість із цих оборудок були незаконними чи не зовсім законними, але це не завадило Фрідріху Мандлю 1935 року стати депутатом парламенту й головою Асоціації промисловості Нижньої Австрії.
У замку Шварценау часто бували відомі й могутні люди. Вони вели справи з паном Мандлем і милувались юною фрау Мандль. Насолодитись її красою мали можливість і співробітники концерну, адже збройний магнат волів, щоби дружина супроводжувала його на конференції та наради. Геді пишалася чоловіком, захоплювалася його силою та владою, його розумом. Пізніше вона згадувала: «Не було нічого, про що б він не знав. Не було питання, на яке він не зміг би дати відповідь. Спитайте його про якусь хімічну формулу – і він напише її. Спитайте його про повадки диких тварин, виробництво скла, закони тяжіння чи політику – і він про все докладно розповість». Так, він був справжнім королем, в усьому. Але Гедвіга Єва Марія не була королевою. У замку Шварценау вона стала принцесою-полонянкою.
* * *
Височезні, півколами вгорі вікна нагадували церковні. За ними – верхів’я зелених дерев. Над ними – уже низьке червонясте сонце. Світло з вікон віддзеркалюється від візерунчастого дорогоцінного паркету. Посередині зали розміром з баскетбольний майданчик – вишуканий старовинний столик, сервірований до вечері. На двох. Цього вечора у Мандлів не було гостей, що траплялось нечасто.
Геді прийшла першою і, стоячи біля вікна, чекала на Фріца. Він не забарився. Зайшов, як завжди, рішуче та енергійно. Відсунув для неї стільця, чемно допоміг усістися. Ввічливість була однією з його численних чеснот.
Але дивився сердито, не усміхався.
Подали чи то телятину, чи язик з овочами – складанням меню зазвичай опікувався чоловік.
Фріц мовчки почав їсти. Геді крутила в руках бокал і дивилась на темно-червоне вино. Нарешті не витримала:
– Що сталося?
Чоловік подивився на неї з відразою. Повільно дожував і відповів крижаним тоном:
– Ви ще й питаєте? Вона зітхнула.
– Ви, мадам, хороша актриса.
– І що я приховую цього разу?
Фрідріх Мандль поклав виделку та ніж. Виразно подивився на дружину.
– Я спостерігала з вікна за якимсь чоловіком? – іронічно спитала Геді.
– Ні, ви розмовляли по телефону.
– І що ж я такого сказала?
– Ви самі знаєте.
Геді підняла келих і подивилась на чоловіка крізь бордову рідину:
– Нічого такого, щоб ревнувати.
– Хіба йдеться про ревність?
– А про що ж?
Він узяв виделку, наколов невеликий кусок і майже доніс до рота, але опустив руку.
– Ви почали переговори про зйомки в кіно! Вона зло розсміялась:
– І близько такого не було!
– Я сам чув слово «картина».
– Підслуховували?
– І правильно робив, бо піймав вас на гарячому!
– Помиляєтесь. Це був художник. Він хоче малювати мій портрет.
– А ви й раді позувати!
– Чому б ні?
– Сподіваюсь, голою? Як в «Екстазі»? Вона поставила келих.
– Вам не набридло дорікати мені цим фільмом?
– Що ж робити, якщо ваш гріх постійно перед очима багатьох людей?
Геді встала:
– Пробачте, я
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Львів. Пані. Панянки», після закриття браузера.