Читати книгу - "Багряний рейд"

могли вбити нашого.

— Та не збирався я нікого вбивати! Навпаки, полонених слід доставляти живими!

— І це ви писали, а я читав, — кивнув Андрусь. — Зрозумійте правильно: з таких ніби дрібних деталей складаються небажані ні для кого картини. З вами, друже Східняк, від самого початку все було дуже непросто. Змогли опитати кількох із тих, хто знав вас раніше. Хоча більшість побратимів загинула.

— Скажіть іще, що я, радянський агент, замітаю отак сліди! — вибухнув Максим. — Як ще Дунай до такого не додумався!

— До Дуная ще повернемося. Поки мова про вас.

— Ми вже добрих півгодини товчемо воду в ступі. Мені або довіряють, або ні. Я або перевірений, або перевірка виявила, що чотовий Східняк — прихований ворог. Так чи так.

Андрусь зупинився.

— Нещодавно Головний провід збирався на нараду. Ухвалене рішення поновити відрядження рейдових груп у глибокий тил ворога. Мета — закріплюватися, знаходити й вербувати невдоволених московським режимом людей. Готувати збройне повстання у віддаленій перспективі. У найближчій — розгорнути інформаційну, агітаційну, просвітницьку роботу серед заляканого, введеного в оману українського населення Центральної, Східної, Північної України. Крім того, передбачене проведення диверсійно-терористичної роботи. Фронт відходить на Захід, за всіма припущеннями — до кінця цього року перетне кордон. Тоді Схід Європи скуштує комуністичного раю так само, як два десятки років смакує ним Схід України. Тут, на цих землях, ми теж знаємо, що таке совіцька влада. Але поки ми єдині, хто має сили боротися й чинити опір.

— Чому?

— Та, інша Україна занапащена й упокорена страшним голодом і терором. Визвольний рух там ледь жевріє. Наша перевага — війна, яка ще триває. Вона хоч як виснажує Москву. Але лояльнішим Сталін до східних українців не став. За зібраними відомостями, всі вони записані в зрадники, бо кілька років перебували під німцями. Цього не пробачають, хоч це і не їхня вина.

— Хіба тут, у референтурі, чинять не так само? — зауважив Коломієць. — Я східняк, був під Совітами, працював на них. Отже, зрадник, щонайменше — підозріла особа.

Андрусь знову зняв, протер і почепив назад окуляри.

— То інше.

— Аж ніяк!

— Інше, — відчеканив референт. — І досить, то не є предметом нашої розмови. Так зване звільнення, про яке сурмить московська пропаганда, насправді є тим самим рабством. Була надія на німців, вони ніби обіцяли свободу, та вона швидко й давно здиміла. Люди злі, але в них мало досвіду організованої збройної боротьби. Тож завдання кожної окремої рейдової групи — підготувати ґрунт, знайти однодумців, створити глибоко законспіроване збройне підпілля. Разом з тим — залишити по собі бази для регулярних повстанчих підрозділів. Коли надійде наказ, повстання буде ударом у спину Червоній армії. А в писок вони дістануть від тих, кого почнуть упокорювати й поневолювати, — більше вони нічого робити не вміють.

— Про кого мова?

— Народи Східної Європи, — зараз Андрусь говорив дуже впевнено, ніби про наперед узгоджене й остаточно вирішене питання. — Нас підтримають у боротьбі проти комуністичної тиранії. Після Гітлера той, європейський, світ не захоче мати на собі Сталіна. Спершу його руками ламаємо хребет німцям, потім, усі разом, добиваємо комуністів. Ось такий намір задекларовано, друже Східняк.

Тепер промовчав Коломієць, примружившись і перетравлюючи почуте.

— У райони Києва, Житомира й Чернігова найближчим часом буде відправлено кілька десятків боївок. Задля мобільності — нечисельні, до десяти осіб. Ваша кандидатура цілком підходить, аби ви очолили одну з них. Комплектувати відділ слід з огляду на те, що частина вояків теж має відчувати місцеву специфіку.

— Про східняків мова?

— Саме так.

— І я сам збираю групу?

— Берете на себе відповідальність за кожного.

— Тобто, довіра до східняків усе ж є і вони не вважаються зрадниками?

— Питання найскладніше. Є рішення й щодо цього. Зокрема — щодо вашої групи.

Ззовні шарпонули й прочинили важкі двері.

— Дозвольте, друже Андрусь?

Знайомий голос.

А бодай його!

Коломієць повернувся, зустрівся поглядом з Дунаєм — той саме звикав до тьмяного освітлення.

— Заходь, друже Дунаю, — кивнув голомозий референт. — Ось вам наочна відповідь, друже Східняк.

— Відповідь?

Максим усе зрозумів, та мав хоч якось реагувати.

— Дунай буде з вами. Керуєте боївкою ви, але рішення узгоджуєте з ним. Таке страхування. Нема ради, маємо війну.

Частина друга. Бойова група
(20 вересня — 12 жовтня 1944 року)

Перед українським народом з моментом нової окупації України більшовиками стало питання: або добровільно скоритися окупантові і віддати йому на