Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

Моя свідомість почала розмиватися, залишаючи лише цей шалений ритм, що поглинав мене цілком. Кожен новий поштовх Дана приносив з собою хвилю задоволення, що прокочувалася крізь мене, і я не могла більше стримувати себе. Я наближаюся до краю цього божевільного вихору, що захоплював мене. Він не зупинявся, його рухи ставали все більш інтенсивними, ніби він намагався довести мене до межі мого терпіння. Моя спина вигнулася від чергової хвилі задоволення, що накотилася на мене. Мої руки міцно стиснули подушку, намагаючись хоч якось утриматися в цьому вирі відчуттів, але це було марно. Я відчула, як моє тіло здригається від чергового вибуху оргазму, що захопив мене повністю.

Мої стогони змішувалися з його важким диханням, коли я відчула, як моє тіло врешті-решт здалося, віддаючись йому цілком і повністю. Даніяр ще кілька разів увійшов у мене, перш ніж я відчула, як він різко зупинився, а потім випустив мене зі своїх міцних обіймів. Моє тіло звалилося на диван, знеможене і задоволене, я важко дихала, намагаючись повернутися до реальності.

Його пальці повільно ковзнули по моїй спині, відчуття було ніжним, зовсім не схожим на те, що тільки-но відбулося між нами. 

Це було вперше. Я кінчила три рази підряд. Що за нахрін? Трясця.

Я важко дихала, намагаючись заспокоїтися після всього, що сталося. Серце досі гупало в грудях, а тіло відчувалося розбитим, але водночас дивно задоволеним. Пора повертатися додому, перш ніж ситуація стане ще більш складною. Ноги ще трохи тремтіли, але я примусила себе встати і почала шукати одяг, розкиданий по кімнаті. Першим, що я знайшла, були мої труси. Однак, коли я їх підняла, побачила, що вони порвані.

Даніяр стояв позаду мене, поки я збирала свій одяг, виглядаючи несподівано розгубленим і водночас спостерігаючи за кожним моїм рухом. Я відчула його присутність, коли він підійшов ближче, але не обернулася, концентруючись на тому, щоб одягнутися і якнайшвидше залишити це місце.

— Вже йдеш? — його голос звучав розмірено.

Я кинула на нього короткий погляд через плече, намагаючись не видати власної нерішучості. Ноги досі відмовлялися підкорятися, і відчуття його твердого погляду на моїй спині змушувало мене триматися на межі між втечею і бажанням залишитися.

— А що, є сенс залишатися? — відповіла я з легкою усмішкою, намагаючись зберегти легкість у голосі, хоча всередині мене все кипіло.

Він зробив крок до мене, і я відчула, як його рука доторкнулася до моєї. Тепло його шкіри майже обпікало, і я на секунду затримала подих, намагаючись приховати внутрішню боротьбу.

— Можливо, є, — сказав він тихо, майже невиразно, але в його голосі звучала така відчайдушна надія, що я ледве стрималася, щоб не зробити крок назад.

Я забрала свою руку і завершила одягатися, уникаючи його погляду.

— Ми домовлялися без поцілунків і без прив'язаності, — сказала я, вже одягаючи кофту. — І без цього дивного "можливо" після всього, що сталося.

Він мовчав, лише спостерігаючи за мною, як я швидко збирала речі, щоб піти. Я взяла свою сумку, одягнула окуляри та накинула капюшон, швидко вийшла з пентхауса, намагаючись якомога швидше залишити все це позаду. Але навіть коли я вже опинилася на вулиці, я все ще відчувала його дотики на своєму тілі, його голос у своїй голові, його запах на своїй шкірі.

Це було помилкою, яку я не могла дозволити собі повторити.