Читати книгу - "Тіньова обітниця, Рейва Морель"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона підняла підборіддя, вдивляючись у його бездонний погляд. Темрява навколо згущувалася, здавалося, вона сама була частиною його присутності, його подиху.
— Я не належу тобі, — сказала вона, і її голос лунав рівно.
Він усміхнувся. Легкий рух крил здійняв вихор дощових крапель, і світ потемнів ще більше.
— Ти народилася зі знаком ночі. Він у твоїй крові. В твоїх снах. Ти можеш тікати, можеш чинити опір, але твоя душа вже знає правду.
— Правда в тому, що я вільна, — відповіла вона. — Вперше.
Володар Мороку нахилив голову, спостерігаючи за нею так, ніби оцінював її силу, її межі.
— Вільна? — він зробив крок уперед, і простір між ними стиснувся, немов під вагою невидимої сили. — Доведи.
Темрява навколо заворушилася. Вона була не просто мороком — вона була живою. Вона прагнула її.
Ліліан вдихнула глибше, відчуваючи, як щось старе й знайоме пробуджується в її жилах. Вона не просто боролася з ним. Вона боролася із собою.
Вона підняла руку, і вперше за весь цей час тіні не кинулися до неї, щоб скувати. Вони завмерли. Чекали.
Володар Мороку спостерігав за нею. Його посмішка стала ширшою, але в ній з’явилося щось інше. Зацікавленість.
— Ти починаєш розуміти, — сказав він. — Але цього недостатньо.
І тоді між ними впала ще одна тінь.
Рафаель.
Він вийшов з темряви, мов частина її. Очі його палали, але більше не світилися знайомим полум’ям. Це був холодний блиск покірності.
— Ліліан… — його голос був приглушеним, ніби його ланцюгами прив’язали до сутінків.
Володар Мороку посміхнувся ще ширше.
— Він належить мені, — сказав він. — І так буде завжди. Хочеш повернути його? Тоді доведи, що ти справді вільна. Забери в нього те, що тримає його тут.
Ліліан дивилася на Рафаеля. Він не рухався. Його погляд був порожнім, але в ньому ще залишався відблиск того, ким він був колись. Відблиск боротьби.
І тоді вона зрозуміла.
Вона повинна забрати його силу.
Темрява вирувала довкола. Ліліан знову вдихнула, відчуваючи, як щось прокидається в її жилах. Вона знала, що ця сила завжди була в ній. Вона її боялася. Вона боролася з нею.
Але тепер вона не буде боротися.
Вона прийме її.
— Рафаелю, — прошепотіла вона, простягаючи до нього руку.
Його тіло здригнулося. Володар Мороку склав руки на грудях, спостерігаючи.
— Ти не зможеш, — промовив він. — Це його природа. А ти… ти ніколи не зможеш узяти те, що належить мені.
Але Ліліан усміхнулася.
І, простягнувши руку, торкнулася Рафаеля.
Темрява вибухнула світлом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіньова обітниця, Рейва Морель», після закриття браузера.