Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дотик до невідомого
Пальці Еліс торкнулися холодної, гладкої поверхні моноліту. У ту ж мить її свідомість прорізав потік зображень, звуків і відчуттів.
Вона бачила зоряні системи, яких не знала. Чула гул голосів, що говорили мовою, яку не могла розшифрувати. Відчувала, як щось торкається її розуму—чуже, але не вороже.
Світло вирвалося з моноліту, охопивши її силует.
— Контакт підтверджено.
Це не був голос комп’ютера. Це було щось інше.
Перед очима промайнув образ: планета, що нагадувала Землю, але з двома сонцями. Атмосфера, багата на кисень. Океани, гори, ліси—і руїни міст, що не належали людству.
Потім з’явилася Тінь.
Вона більше не була розмитим силуетом. Тепер це була фігура—гуманоїдна, висока, обличчя приховане темною маскою. Вона стояла просто перед Еліс, ніби чекала на її реакцію.
— Ти обрала.
Цього разу голос звучав у її голові. Спокійний, майже відсторонений, але з відлунням давньої сили.
— Що це означає? — запитала Еліс, силкуючись тримати свідомість у фокусі. — Чого ви хочете?
Тінь нахилила голову.
— Вибір зроблено. Тепер ти бачиш. Але чи зрозумієш?
Раптом видіння зникли.
Еліс різко вдихнула, виявивши, що стоїть там, де була. Моноліт більше не світився. Тінь теж зникла, наче її тут ніколи не було.
Але вона знала, що це не кінець.
Її комунікатор ожив.
— Комп'ютер: ваше місцеперебування нестабільне. Раджу повернутися на корабель.
Вона поглянула на моноліт і стиснула кулаки.
Еліс зробила крок назад, її серце гулко билося в грудях. Її свідомість ще не до кінця оговталася від пережитого. Видіння були занадто реальними, занадто яскравими, щоб бути просто галюцинацією.
Вона підняла руку і торкнулася комунікатора.
— Комп’ютер, запусти повний аналіз мого нейронного стану.
— Аналіз запущено. Очікуваний час завершення—120 секунд.
Вона повернулася до моноліту. Він стояв нерухомо, більше не випромінюючи світла, немов нічого не сталося. Але вона знала, що це не так.
Тінь сказала: «Вибір зроблено.»
Що вона мала на увазі?
Звук завершення аналізу змусив її здригнутися.
— Аналіз завершено. Відхилення у когнітивній активності: 8,6% вище норми. Посилена активність тім’яної частки кори мозку. Симптоми відповідають нейроінтерактивному контакту з невідомим зовнішнім джерелом.
Еліс стиснула зуби.
Це не було галюцинацією. Її мозок дійсно зазнав впливу.
Вона відкрила канал зв’язку з кораблем.
— Комп’ютер, що з зовнішніми сенсорами? Чи було зафіксовано будь-які енергетичні сплески?
— Високочастотний імпульс невідомого походження зафіксовано рівно три хвилини тому. Джерело—моноліт. Аналіз даних триває.
Еліс відчула холодний піт на спині. Вона зробила те, що мала зробити—отримала відповідь. Але тепер питання було іншим: що робити далі?
Вона поглянула на чорне небо над собою. Десь там, можливо, ховалася Тінь. Вона відчувала її присутність.
— Комп’ютер, підготувати корабель до негайного старту. Ми залишаємо цю точку.
Вона не була впевнена, що це правильне рішення. Але інтуїція підказувала — залишатися тут більше не можна.
Еліс не зволікала. Вона піднялася з колін і кинула останній погляд на моноліт. Тепер він здавався просто шматком темного каменю, позбавленого будь-якої енергії. Але вона знала—це лише ілюзія.
— Комп’ютер, запустити двигуни. Готуйся до зльоту.
— Підтверджую, капітане. Паливні системи активовані. Оцінка часу старту: 30 секунд.
Еліс пришвидшила кроки, прямуючи до корабля. Вона відчувала, як повітря навколо стає важчим, ніби сама планета утримувала її, не бажаючи відпускати.
З глибини атмосфери почав наростати пронизливий гул.
Вона спинилася, напружено вдивляючись у далечінь.
На горизонті з’явилося щось нове.
Чорна смуга, що виглядала наче тінь від невидимого об’єкта, рухалася в її напрямку.
— Комп’ютер, негайний зліт!
Корабель відповів миттєвим ревом двигунів. Земля під її ногами затремтіла.
Еліс рвонулася вперед, стрибнула у відчинений шлюз і вдарила по панелі закриття люка.
— Піднімаємося!
Корабель здригнувся і різко відірвався від поверхні. В ілюмінаторах земля під ними стала змазаним плямистим колом.
Але тінь продовжувала рухатися.
— Комп’ютер, що це було?
— Аналізую…
Еліс тримала погляд на сенсорних екранах.
— Виявлено хвильове спотворення простору. Джерело невідоме. Воно слідує за нами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нова Надія Життя, Немеш Іван», після закриття браузера.
