Читати книгу - "Казки Міста Ф., Кірш Лі"

Банка не зачарована. Вона — охоронна. Колись бабуся Маруся була юною чарівницею, і ще тоді, дуже давно, їй доручили зберігати копію міста — на випадок, якщо справжнє Ф. коли-небудь опиниться в небезпеці.

Тепер вона просто живе своє звичайне життя. Варить борщ, в’яже шкарпетки, годує кота і іноді, коли вечоріє, дивиться на банку — і усміхається.

Бо іноді, коли місто Ф. здається метушливим чи неспокійним, саме бабуся Маруся знає: усе під наглядом. Навіть у скляній банці.

… —

Бо це  історія про місто Ф., де живе звичайна бабуся, у звичайній двоповерховій домівці, під вікнами якої ростуть звичайні квіти. На кухні в неї є звичайна шафа для припасів, де стоїть звичайна консервація. І десь позаду неї сховалась майже звичайна скляна банка, в якій щось незрозуміле мерехтить...

Але якщо придивитися до деталей, можна розгледіти, что всередині тої банки вміщується... місто Ф., з усіма вуличками, будівлями, мешканцями, вокзалом, навіть річка У. з дамбою спокійно тече всередині наче звичайної скляної банки на кухні звичайної бабусі з міста Ф.

В.К.

(квітень 2025, місто Ф.)

Жодна історія насправді не має кінця. Коли здається, що сюжет підійшов до свого завершення, життя підкидає новий виток — нову сторінку, новий початок. Як тільки ми ставимо крапку, вона обертається комою, бо хтось читає далі, хтось переосмислює, а хтось починає писати продовження.

Історії — це не просто події, це вічний рух думок, емоцій, змін. Завершення — це лише умовність, адже кожен фінал стає початком чогось нового. Так, як після заходу сонця настає світанок, так і в кінці кожної розповіді приховано насіння нового оповідання.