Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Розділ 24. Серце, що обрало світло

Ритуал почався.

Стародавні руни на підлозі світилися моторошним червоним світлом.

Навколо башти зібралися змовники.

Скорпіус стояв трохи осторонь, його обличчя було напружене.

Селестіну поставили в центрі кола.

Чаклуни почали шепотіти закляття, намагаючись пробудити в ній темну спадщину її батька.

Її тіло здригнулося.

Відчуття холодної люті заповзало в її серце.

Світ став розмитим, в голові лунав шепіт:

"Ти — донька Темного Лорда. Ти — сила. Ти — помста."

Її очі почали міняти колір, стаючи темно-червоними.

В цей самий момент двері башти вибухнули потужним закляттям!

Орден Надії увірвався всередину!

Джеймс був першим — з чарівною паличкою в руці й обличчям, сповненим рішучості.

— Селестіна! — закричав він.

Вона озирнулася на нього... і не впізнала.

Її погляд був холодним, чужим.

Змовники відступили, розгублені.

Скорпіус стояв у ступорі, не вірячи своїм очам.

Джеймс кинув паличку на землю — знак, що він не буде з нею битися.

Він підійшов просто під небезпечні імпульси темної магії, що виходили від неї.

— Ти сильна... Але не через те, що донька Темного Лорда, — сказав Джеймс, наближаючись. — Ти сильна, бо в тобі є любов. Бо ти — добра.

Він взяв її за руку.

Її пальці були холодними, як лід.

І тоді, не вагаючись, він нахилився і ніжно поцілував її в губи.

На мить усе навколо зупинилося.

Світло руїн затремтіло.

Темрява всередині Селестіни закричала... і почала розчинятися.

Її очі знову стали яскраво-зеленими.

Руни на підлозі погасли.

Вся магія ритуалу розсипалася пилом.

Скорпіус із розпачем опустив голову — він програв.

А Селестіна, тепер сильніша, ніж будь-коли, повернулася обличчям до змовників.

— Досить, — сказала вона голосом, сповненим світла і рішучості. — Ви мене не зламаєте.

І з цими словами вон

а здійняла паличку — готова боротися за те, що любить.

Кінець розділу!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍