Читати книгу - "Та, що не скорилась., Йо Томас"

— "Тобто хтось із нас має стати... ним?" — прошепотіла Белла, а її пальці стиснули кільце до болю.

Ліліт кивнула.

— "Так. Один має показати Хвориміру своє справжнє обличчя. Стати дзеркалом. І тоді — вдарити. 

Гражина стиснула ніж, що тепер дихав у її долоні, мов тварина.

— "А якщо ми всі впадемо?"

Ліліт посміхнулась. Та посмішка була старшою за час.

— "Тоді я пошукаю нових."

І вона зникла, залишивши їх перед безоднею.