Читати книгу - "В пошуках Аляски"

чув про такого.

— Не чув? Бідолашний неосвічений хлопчик. Ось прочитай цей рядок.

Я підійшов і подивився на її вказівний палець.

— «І возлюбиш ближніх вбогих / Серцем вбогим ти»,— зачитав я вголос.— Так, доволі непогано.

— Доволі непогано? Певна річ, і буфрито доволі непогане. Кохатися доволі весело. Сонце доволі пекуче. Боже, в цих словах стільки сказано про любов і надлам — вони бездоганні.

— М-м-м...— я енергійно закивав.

— Ти безнадійний. Хочеш, підемо порно пошукаємо?

— Га?

— Ми не здатні возлюбити своїх ближніх, поки не дізнаємося, наскільки вони вбогі духом. Ти хіба не любиш порна? — з посмішкою поцікавилася вона.

— Е-е-е...— відказав я. Як по правді, я його майже і не дивився ніколи, але ідея подивитися порно разом з Аляскою мене приваблювала.

Ми почали з крила, де кімнати 50-59, і рухалися вздовж шестикутника у зворотному напрямку — Аляска піднімала вікна, а я стояв на чатах, стежив, чи не йде хто.

Доти я майже ні в кого в кімнаті не бував. За три місяці я майже з усіма познайомився, але регулярно спілкувався тільки з кількома учнями — по суті, лише з Полковником, Аляскою і Такумі. Але за ці кілька годин я чимало дізнався про однокласників.

У Вілсона Карбода, центрового «Калверкрікських ніяких», був геморой, принаймні в нижній шухляді столу він ховав мазь від цієї хвороби. Чандра Кайлерз, симпатична дівчина, яка полюбляла математику і яку Аляска призначила на роль нової дівчини Полковника, збирала пупсів із серії «Дітки з капусти». Ні, не тоді, коли їй було років, скажімо, п’ять. Вона збирала їх зараз — їх у неї було кілька дюжин — чорних, білих, латиносів, азіатів, хлопчиків і дівчаток, одягнених селянами і квітучими бізнесменами. Одна дванадцятикласниця з п’ятиденків, Голлі Мозер, малювала вугіллям оголені портрети себе самої, зображуючи власні округлі форми у всій красі.

Мене дуже здивувало, що майже у всіх був алкоголь. Навіть у п’ятиденків, які їздили додому щовихідні, в змивних бачках і кошиках на білизну були пиво і горілка.

— Боже, наклепати можна було на кого завгодно,— тихенько мовила Аляска, виймаючи з шафи Лонгвелла Чейза велику пляшку пива. І я замислився тоді: чому ж вона обрала Пола з Марією?

Аляска дуже швидко розкопувала всі секрети, і я запідозрив, що вона робила це вже не вперше, але про Рут і Марго Бловкер вона нічого знати не могла — близнючки прийшли до школи цьогоріч і спілкувалися з однокласниками ще менше, ніж я. Залізши в їхню кімнату, Аляска швидко роззирнулася і тут-таки пішла до книжкової полиці. Уважно придивившись, вона дістала «Біблію» — в ній виявилася фіолетова пляшка фруктово-винного коктейлю «Мау-Вау».

— Кмітливо,— зронила Аляска, відгвинчуючи покришку. Вихиливши пляшку за два великі ковтки, вона вигукнула: — «Мау-ВАУ»!

— Вони здогадаються, що ти тут була! — вигукнув я.

У неї розширилися очі.

— О ні, твоя правда, Пампушечку! — мовила вона.— Вони підуть розкажуть Орлу, що хтось випив їхній коктейль!

Зареготавшись, вона вихилилася з вікна і викинула порожню пляшку в траву.

У школярів під матрацами, на пружинах, було напхано як попало чимало порножурналів. Далі з’ясувалося, що баскетбол і травичка були не єдиними інтересами Генка Волстена: йому подобалися цицькаті дівчата. Але відео нам трапилося лише в кімнаті №32, в якій мешкали хлопці з Міссісіпі — Джо і Маркус. Вони ходили з нами на релігієзнавство і в їдальні іноді сідали разом зі мною і Полковником, але я їх знав не дуже добре.

Аляска прочитала наліпку на касеті:

— «Сучки з графства Медисон». Ну. Хіба не диво?

Ми побігли у вітальню до телевізора, затулили жалюзі, замкнули двері й сіли дивитися. Почалося все з орального сексу: жінка стоїть на мосту, розставивши ноги, а перед нею навколішки опустився чоловік. Розмовам тут не місце. Коли ж вони перейшли до «цього самого», Аляска почала висловлювати праведне обурення.

— Ніколи не знімають так, щоб секс був задоволенням і для жінки. Дівчина — просто об’єкт. Подивися! Подивися на це!

Немає сенсу говорити, що я і так дивився. Жінка стала навколішки, а чоловік — навколішки ззаду. Вона повторювала: «Ну ж бо!» — і стогнала, в її порожніх карих очах не було ніякого інтересу, але я все одно подумки занотовував. Руки на плечі. Швидко, але не дуже швидко, а то все занадто швидко скінчиться. Кректати поменше.

Немов прочитавши мої думки, Аляска сказала:

— Боже, Пампушечку! Ніколи так не довбай. Це ж боляче. Більше на тортури схоже. І вона що — отак просто стоятиме і все? Це не чоловік і жінка, це просто прутень і піхва. Що тут еротичного? Поцілунки де?

— В такій позі вони б навряд чи змогли поцілуватися,— зазначив я.

— Ось про це я і кажу. Оте, як вони це роблять, це перетворення суб’єкта на об’єкт. Він навіть обличчя її не бачить! Отак іноді буває з жінками, Пампушечку. А ця жінка ж чиясь дочка. А ви он що змушуєте нас робити за гроші.

— Ну, тільки не я,— спробував захиститись я.— Ну, фактично. Не я ж порнофільми знімаю.

— Подивися мені в очі та скажи, що це тебе не збуджує, Пампушечку.

Я не зміг. Аляска засміялася. І сказала, що все гаразд. Здорова реакція. Потім вона підвелася, зупинила касету, лягла поперек канапи на живіт і щось пробурмотіла.

— Що ти сказала? — запитав я, підходячи до неї і кладучи руку їй на поперек.

— Ш-ш-ш...— відповіла вона.— Я сплю.

Отак просто. То мчить зі швидкістю сто миль на годину, то засинає за наносекунду. Мені страшенно кортіло лягти поруч з нею, обійняти її і теж заснути. Не злягатися, як у цих фільмах. Навіть не кохатися. Просто спати разом, в найневиннішому сенсі цих слів. Але у мене забракло духу, а у неї був хлопець, до того ж я незграбний, вона незрівнянна, я безнадійний зануда, а вона безмежно цікава. Тож я повернувся до своєї кімнати та впав на нижнє ліжко, думаючи про те, що як порівнювати людей з дощем, то я — мжичка, а вона — ураган.

за сорок сім днів до

 середу вранці я прокинувся з забитим носом і побачив Алабаму зовсім іншою — свіжою і холодною. Коли я того ранку йшов до Алясчиної кімнати, у дворі гуртожитків під моїми черевиками хрустіла мерзла трава. У Флориді морозу