Читати книгу - "Археологiя. Дитяча енциклопедія"

Вавилон зі сходу могутньою стіною, я вирив рів і укріпив його схили за допомогою асфальту й обпаленої цегли. В основі рову я спорудив високу і міцну стіну. Я зробив широкі ворота з кедрового дерева й оббив їх мідними пластинками. Для того щоб вороги, які замислили недобре, не могли проникнути всередину Вавилона з флангів, я оточив його могутніми, як морські вали, водами. Подолати їх було так само важко, як справжнє море. Щоб запобігти прориву з цього боку, я спорудив на березі вал і облицював його обпаленою цеглою. Я ретельно зміцнив бастіони і перетворив місто Вавилон на фортецю».

Так, Кольдевей справді наткнувся на Вавилон Навуходоносора. Це за Навуходоносора, якого пророк Даниїл називав «царем царів» і «золотою головою», місто почало монументально відбудовуватися. Це при ньому почалася реставрація храму Емах, храмів Есагіла, Нінурти і найдавнішого храму Іштар у Меркесі. Він обновив стіну каналу Арахту і побудував перший кам’яний міст через Євфрат і канал Лібіл-хігалла, він відбудував південну частину міста з її палацами, прикрасив Ворота Іштар кольоровими рельєфами тварин із глазурованої цегли.

Ассирійський цар Сінаххеріб (705–681 рр. до н. е.) двічі завойовував Вавилон – у 702 та 689 роках до н. е. Першого разу він пограбував місто, а вдруге наказав розкрити шлюзи каналів і затопив його.

Син Сінаххеріба, Ассархаддон (681–669 рр. до н. е.), відновив Вавилон та його головний храм Есагілу.

Його попередники використовували для будівлі обпалену на сонці цеглу-сирець, що під впливом вітру і негоди досить швидко вивітрювалася й руйнувалася. Навуходоносор почав застосовувати при будівництві фортець, по-справжньому обпалену цеглу. Від будівель більш ранньої епохи в Межиріччі не залишилося майже ніяких слідів, крім гігантських пагорбів, саме тому, що при їхньому спорудженні застосовувався неміцний і недовговічний матеріал. Від будівель часів Навуходоносора залишилося майже так само мало слідів з іншої причини: через те, що протягом довгих століть місцеве населення дивилося на їхні руїни як на свого роду каменоломні і брало там цеглу для своїх потреб. Сучасне місто Хіллех і багато навколишніх поселень повністю побудовані з цегли Навуходоносора (це цілком очевидно, бо на них стоїть його клеймо), і навіть сучасна гребля, що відокремлює води Євфрату від каналу Хіндійє, в основному побудована з цегли, по якій колись ходили давні вавилоняни; не виключено, що які-небудь археологи майбутнього, розкопавши рештки цієї греблі – адже колись і вона зруйнується, – вирішать, що це теж залишки будівель часів Навуходоносора.

Місто, що розкинулося на величезній площі, яку Навуходоносор постійно продовжував розширювати, вважаючи, що все збудоване на ній уже не відповідає рівню його величі, і цей палац зі своїми найбагатшими прикрасами, багатобарвними барельєфами з глазурованої цегли були справжнім дивом.

Між іншим, Навуходоносор стверджував, що він побудував весь палац за п’ятнадцять діб. Ця версія передавалася з покоління в покоління протягом століть як абсолютно достовірна.

Однак із усіх знахідок Кольдевея у Вавилоні три буквально приголомшили увесь світ: сад, вежа і вулиця, рівних яким не було у всьому світі.

Сади Семіраміди

Одного чудового дня Кольдевей знайшов у північно-східному кутку південної частини міста залишки дуже своєрідної, зовсім незвичайної склепінчастої споруди. Кольдевей був здивований. По-перше, за весь час розкопок у Вавилоні він уперше зустрів підземні споруди, по-друге, в Межиріччі ще нікому не доводилося бачити подібної форми склепінь; по-третє, тут був колодязь, що складався з трьох зовсім незвичайних шахт. Після довгих роздумів Кольдевей, не дуже впевнений у своїй правоті, припустив, що це залишки водорозбірного колодязя з водопідйомником, що, зрозуміло, не зберігся; імовірно, свого часу він призначався для безперервної подачі води. Нарешті, по-четверте, склепіння було викладене не лише цеглою, але й камінням, причому таким камінням, яке зустрілося досі Кольдевею лише одного разу – біля північної стіни району Каср.

Під ім’ям Семіраміди в легенди увіИшла ассиріИська цариця Шаммурамат (IX ст. до н. е.)

Сукупність усіх деталей давала змогу побачити в цій споруді напрочуд вдалу для тих часів конструкцію як з погляду техніки, так і з погляду архітектури; напевно, споруда ця призначалася для якихось особливих цілей.

Наразі у голові Кольдевея сяйнула думка! В літературі про Вавилон, починаючи з надбань античних письменників Йосипа Флавія, Діодора, Ктесія, Страбона та інших і завершуючи клинописними табличками, – скрізь, де йшлося про «грішний» зміст, містилися лише дві згадки про застосування каменю у Вавилоні, і це особливо підкреслювалося, коли згадували будівництво північної стіни району Каср (там його і знайшов Кольдевей) і будівництво «висячих садів» Семіраміди.

Невже Кольдевею насправді пощастило натрапити на сліди цих чудових садів, що прославилися на весь давній світ і ввійшли до перелику «семи чудес світу», – садів легендарної цариці Семіраміди?

Кольдевей ще раз перечитав античні джерела. Він думав над кожною фразою, кожним рядком, кожним словом, він навіть наважився ступити в іншу, далеку йому галузь – порівняльне мовознавство, і зрештою переконався в тому, що його припущення вірне. Так, знайдена споруда не могла бути нічим іншим, як склепінням підвального поверха вічнозелених «висячих садів» Семіраміди, всередині якого знаходилася водогінна система, – чудо техніки на той час. Проте аж ніяк не більше, і навряд чи ці сади можна порівнювати з іншими спорудами того ж Вавилона, які Геродот, однак, не відніс до «чудес світу». Слід сказати, що всі наші відомості про легендарну Семіраміду дуже недостовірні. Їм ми зобов’язані в основному Ктесію, відомому своєю бурхливою фантазією: так, колосальне зображення Дарія в Бехистуні, за твердженням Ктесія, є зображенням Семіраміди, що оточена сотнею охоронців!

Згідно з Діодором, Семіраміда була покинута своїми батьками і вигодувана голубами; згодом вона вийшла заміж за одного придворного, у якого її взяв цар. Вона носила такий одяг, що «не можна було зрозуміти, чоловік вона чи жінка»; після того як Семіраміда передала престол своєму синові, вона обернулася в голуба і полетіла прямо до безсмертя.

«Е-темен-анкі – Вавилонська вежа»

«І сказали один одному: наробимо цеглин і обпалимо на вогні. І стали в них цеглини замість каміння, а земляна смола замість вапна. І сказали вони: побудуємо собі місто і вежу висотою до небес; і вшануємо своє ім’я, перш ніж розсіємося обличчям всієї землі» (Книга Буття).

Кольдевею пощастило знайти лише гігантський фундамент. У написах йшлося про вежі; та вежа, про яку говориться в Біблії, була, напевно, зруйнована ще до епохи Хаммурапі, на зміну їй була вибудована інша, котру спорудили на згадку про першу. Збереглися наступні слова Набополасара: «До цього часу Мардук повелів мені «Вавилонську вежу», що до мене ослаблена була і доведена до