Читати книгу - "Бацила карбоната"

ніяких відомостей і про самого Сивого Капітана. Моеха міг обмірковувати — в який раз! — тільки те, що було йому відомо і раніше. Було з чого нервуватися: адже начальник поліції чекав дій, адже на нього натискував уряд. Навіть сам грізний каудільо не забував про промову Сивого Капітана по радіо.

Детектив нещадно нищив цигарки одну за одною. Він куйовдив волосся. Від акуратного колись проділу не залишилося й сліду. І все це не допомагало. Вже в сотий раз Алонсо Моеха схилявся над картою, що лежала на його столі, і голосно міркував:

— Фугасні міни розставлені вздовж шляхів з півдня і сходу. Так. Їхні запальники встановлено на вагу легкового автомобіля. Значить, вони мусять вибухнути, щойно «Люцифер» проїжджатиме мінованими шляхами. Входи до лісу охороняються заставами, які нікого туди не пропускають, бо на тих мінах можуть злетіти в повітря і автомобілі і звичайні вози селян! В трьох пунктах навколо центральної галявини встановлені замасковані гармати кинджальної дії. Вони пробивають, як масло, навіть панцер танка, а своїм вогнем перекривають цілу галявину й озеро на ній. Крім того, по берегах озера встановлені електричні міни. Досить черговому замаскованому саперові натиснути кнопку контакту, щоб майже ціла галявина злетіла в повітря разом з «Люцифером». Треба тільки, щоб він з’явився. Але ж він чомусь не з’являється…

Раптом нова думка майнула детективові. Він відкинувся на спинку стільця:

— Звісно, відкинути від себе кулі за допомогою якихось електричних удосконалень він може. Хотів би я побачити, як то «Люцифер» відкине від себе вибух фугасної міни! І все ж таки, хто дасть мені гарантію, що Сивий Капітан дійсно повернеться до Фонтівероса? Адже старанний обшук лісу не дав жодних наслідків. Базу не знайдено. Може, вона під землею? А справді, тут є від чого збожеволіти! Де ще той чортів Френко! Завжди він зникне на кілька годин і саме тоді, коли він потрібний мені!

Хосе Френка не було. Моеха люто стукнув кулаком по столу:

— Ну, дістане він від мене на горіхи, як тільки повернеться!.. І знов таки, припустимо навіть, що «Люцифер» повернеться до Фонтівероса. Але чи вибухнуть під ним фугасні міни?.. Чорт, як я про це раніше не подумав! Адже він може стояти, не торкаючись землі, висіти в повітрі… Безглузда фантастика, ось що це таке!

— А, Френко, нарешті ви з’явилися! Зараз я вам розповім усе, що думаю про вас, дорогий мій. Ви що ж, гадаєте, що маєте право отак зникати, навіть не повідомивши мене? Скажете, що знов допитували вашого Дорілью, га?..

Хосе Френко, увійшовши до кабінету, однак, не виявляв страху. Він насмілювався навіть посміхатися. Очі його лукаво поглядали на Моеха.

— Та що це таке? — розсердився остаточно детектив. — Майте на увазі, що ваш дурний вигляд починає нестерпно дратувати мене! Закривайте рот, Френко. Навіть коли ви й довідалися щось від вашого Педро Дорільї, це все одно не виправдує вашої довгої відсутності. Ну, що ви можете сказати?

Хосе Френко розвів руками:

— На жаль, пане Моеха, Дорілья — дуже вперта людина. Він не признається ні в чому…

— Я вижену вас з служби, Френко. За весь час не взнати нічого! Бездара!

— Пробачте, пане Моеха, дещо я все ж таки взнав.

— Від Дорільї?

— Ні, з інших джерел. От, прошу, познайомтеся з цим рапортом.

Френко подав папірець. Моеха вихопив його з рук помічника і взявся читати. В донесенні говорилось, що кілька років тому в Електротехнічному інституті працював науковий працівник, інженер Ернан Раміро, якого його товариші по роботі, жартуючи, називали… Сивим Капітаном! Дійшовши до цього місця, Моеха уважно подивився на Френко. Цього разу відкритий рот помічника не роздратував чомусь детектива. Навпаки, Моеха люб’язно сказав:

— Е… закурюйте, Френко. Ось цигарки.

— «Це прозвище виникло тому, що інженер Ернан Раміро працював коло електричних транспортних машин, захоплювався автомобільним спортом, плавав на яхті. Крім того, Ернан Раміро мав велике сиве пасмо немов би з самого дитинства. Звідси й пішло прозвище Сивий Капітан. Переїхавши до іншого міста, я з того часу нічого вже не чув про Ернана Раміро, але маю підстави гадати, що розшукуваний Сивий Капітан і інженер Ернан Раміро — одна й та ж особа».

Моеха знов поглянув на свого помічника. Обличчя його посерйознішало, рука механічно пригладила скуйовджене волосся.

— Це… це дуже важливі відомості, Френко. Треба негайно перевірити, де перебуває тепер цей інженер… Очевидно, це він і є.

Хосе Френко встав з переможним виглядом.

— Вже зроблено, пане Моеха Я не витрачав даремно часу, пане Моеха.

— Ви знайшли адрес Ернана Раміро?

— Так. Ось він.

І Френко голосно прочитав:

«Вулиця Сагасти, номер вісім, третій поверх».

Алонсо Моеха радісно потиснув руку свого незмінного помічника:

— Френко, я беру назад свої слова! Ви цінний працівник і… закрийте все ж таки рот, Френко… І добрий помічник, я кажу. Викличте двох агентів. Ми негайно їдемо на вулицю Сагасти. Цього разу вже не вислизне з наших рук цей Сивий Капітан — Ернан Раміро!..

Розділ восьмий
ВІЙНУ ОГОЛОШЕНО

І знов Олесь сидів у каюті керування «Люцифера», жадібно вдивляючись у рухи Сивого Капітана, який працював з приладами.

Все складалося якнайкраще. Сивий Капітан уважно вислухав доповідь Валенто Клаудо про долю старого приятеля механіка Педро Дорільї. Він поставив кілька коротких запитань Марті, що, хвилюючись, відповіла на них. І тоді Сивий Капітан сказав:

— Поліція помилилася, Валенто. Я ніколи не чув імені Педро Дорільї. Думаю, що й він нічого не знає про мене. А в тому, що він заарештований, винний все ж таки