Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ тринадцятий 

 

Розділ тринадцятий 

 

Говоріть мовчки, бо може хтось підслухати. 

     Давня приказка розвідників 

 

-Крипторе, я сподіваюся, що ти мене не підведеш, - мовив Ґранд дивлячись на кругле обличчя свого секретаря. 

-Так, пане Ґранде. 

-Ти ж зрозумів, що я НЕ хочу вбивати Імператора. Лишень маленька поломка, через яку вони потраплять на якусь далеку планету, де їх в гіршому випадку, знайдуть, а в кращому - визнають мертвими, не знаючи про їхнє існування. 

-Це розумно ви придумали, з цим недотерактом. Так  і руки не замажете в крові й при владі залишитися. Я сподіваюся, що ви мене у своїх планах на майбутнє не забули. 

-Крипторе! Знаєш, боси завжди доручають брудну роботу своїм заступникам. Звичайно, потім їх же самі  начальники й прибирають з існування, але я не такий.  

-Так, я знаю про ці історії з фільмів та аудіо книг. Завжди боявся й боюся досі, що колись не зможу прокинутися в ліжку, а залишуся так і лежати з простріляною головою, чи померлим від якоїсь отрути.   

Легка посмішка з’явилася на Ґрандовому обличчі. 

-Крипторе, ми ж з тобою скільки років! Ти забув, де ми живемо? Та яка простріляна голова - один маленький шприц перетворить твою медичну характеристику на хронічно-смертельного пацієнта! Жарти жартами, та я тебе взяв до себе на службу, коли ти кінці з кінцями закінчував ту школу. Я одразу побачив у тобі цей талант, і як бачиш, не прогадав. Як то кажуть, вклав у вигідні активи.  

-За це я вам безмежно й вдячний, пане Ґранде. 

-Ти не хвилюйся! Помреш ти лише в єдиному випадку: коли твої життєві годинники проб’ють  певну годину, і тоді твоя душа піде на небеса! Я ж гуманіст, не люблю вчиняти наругу над людьми. Це не правильно. Ти колись в мене запитував, чому я ненавиджу «Орден»? Ось тобі й відповідь - через негуманність до особистості. Людина унікальна: вона змогла за майже півтисячі років опанувати всю Сонячну систему, ще й до того,  її прояви на  всіх планетах. Хіба це не чудово? А «Орден» прагне через жертви піти заради своєї мети.  Не можна вбивати когось заради власної вигоди. Всі мають право на життя, але, на жаль, люди не всі такі ідеальні. 

“Всі мають право на життя, крім членів “Ордену””, - зауважив у своїй голові Ґранд від сказаного. 

Криптор трохи усміхнувся. Подивися на підлогу і  з невпевненістю продовжив розмову: 

-Я це зрозумів, пане Ґранде. Тоді навіщо ви вбили Шнайдера?  

Ґранд задивився на його щетину й нещодавно підстрижене чорне волосся. 

-Знаєш, коли є вибір або одна жертва, або тисячі, то ти обираєш одну. Саме так я і вчинив, і буду вчиняти. Він міг не тільки Імператора вбити, а і його дітей. Можливо, поліція б вчасно зреагувала, і всіх спільників тієї ночі, було б заарештовано на довічно… Все могло бути набагато інакше… 

  Ґранд встав, підійшов до сидячого Криптора й положив йому на плече руку, а сам дивився на панораму Хюману. Був саме захід сонця, і місто вкривалося червоно-помаранчевим фарбами на тлі серебристого фону. Так розпочиналася зоряна ніч, схожа на ту, коли було скоєно вбивство Імператора.  

 Ґранд повернув голову і побачив як горить світло в головному кабінеті Союзу. Він не хотів, аби Ромул помер так само як його батько. Він відчував до молодого монарха співчуття, яке опановував необхідністю зробити задумане. 

-Ехх, він ще молодий, аби помирати,- важко мовив Ґранд схрестивши руки.- Так, краще Ромул буде десь далеко від всього цього. Можливо, він повернеться, а, можливо, й ні. Все буде залежати від ситуації. 

-Ви маєте рацію,- пивши зі стакана воду мовив Криптор.  

-Я хочу, аби він разом з сестрою був у спеціальному місті. Рятівній капсулі. Так-так, саме там! Щось потрібно статися так, аби це було правдоподібно і природньо. Командир натисне кнопку «тривога», і Ромул разом з Марією приземляться на якийсь Уран, і будуть жити там до кінця днів. 

Погляд Ґранда не ворушився ні на мить від заходу сонця. “Уран... краще десь ближче, бо на Урані не вижити”, - подумав Прем’єр. 

-Ви хочете, аби я зробив саме так?  

Ґранд не почув питання. 

-Підготуй усе. Через день  вони будуть вирушати.  

-Тоді я, мабуть, пане Ґранде, піду, підготую усе. Зробимо так, аби «Орден» був у цьому винен. 

-Так, саме так! 

-Мені повідомити Плутону, що ви вирішили «вбити» імператорську сім’ю?  

-Повідом! Нехай радіють. А потім ми їм зробимо феєричне шоу! - сказав Ґранд на прощання Криптору. 

У цей момент автоматичне  аудіопрослуховування мікрофону під столом  вимкнулося. Запис одразу відправився  до серверу розвідки, де разом з багатьма іншими чекав на розкодуваня.  

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍