Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ чотирнадцятий 

 

Розділ чотирнадцятий 

 

Політика - це театр. Таку кількість акторів, емоцій ви не побачите в жодній виставі. Ареал дійства вражає своїми масштабами! Тут драма на драмі. Тут сльози і сміх... Тільки чомусь завжди по справжньому  плачуть глядачі.    

                      Марінель Ліліт  

 

-Я думав що ти будеш їхати з нами, Ґранде!- обурливо мовив Імператор, стоячи перед дзеркалом у своєму кабінеті. 

-Це ваша подорож, я не маю права до неї втручатися. 

-А мав би!  

-У мене на столі лежить купа роботи! І плани провірити, і зустрітися з тим і тим, ще й вашу роботу доробити. Я мушу все зробити до вашого приїзду, аби потім розпочати новий місяць у новій обстановці.  

-Я думав, ти хоч би трохи проїдеш з нами, а ти взагалі залишишся в Хюмані. 

-Не переймайтеся, все буде в порядку. Столиця вистоїть як і Галактичний Союз. 

-В цьому я не сумніваюся.  

 Ґранд вийшов з кабінету. Ромул пішов до імператорської кімнати, де  саме фарбувалася Марія. 

-Ти чула? 

-А? Ой, вибач, зараз витягну навушники, говори. 

-Ґранд залишається в Хюмані. 

-Як це? Я думала він з нами поїде. 

-Я теж думав, але в нього «багато роботи», тому він не зможе виїхати. 

-От сволота!  

-Саме головне, що б це не була якась пастка. Відміняти вже пізно. Ти уяви, який скандал буде. «Імператоренятко без регентової цицьки нікуди»? Так будуть всі  заголовки новин. 

-Рейтинг довіри до нашої сім’ї також впаде. Дійсно, занадто пізно аби відмовлятися. Так, нам треба не панікувати, все у нас вийде, ми справимося з цим. Це ж лишень поїздка, нічого більшого. 

-Колись, наша матір такі ж слова говорила. 

-Ромуле! Досить нагнітати ситуацію!- відвернувшись від дзеркала крикнула Марія, яка дивилася на брата, який не може знайти собі верхній одяг.- Надінь просто білу футболку. На дворі не холодно, а потім вже переодягнешся перед виходом на Марс. 

-Дякую!- терпеливо мовив імператор. 

-Великий Імператоре, ви вже готові? - кричав Ґранд  до Ромула й Марії, яких вже чекали в пресзалі. 

Поки на імператорських рівнинах готувалися до відльоту, то Розвідка Галактичного Союзу розпочала свій робочий день. 

Мартін як завжди запізнився і забруднив свою червону сорочку кетчупом від бутерброда, що падав  з його роту неначе з дірки. Першим ділом він ввів пароль до  свого комп'ютера, аби розпочати повноцінну роботу. На столі окрім персонального приладдя не було нічого: монітор, планшет, електроокуляри  й навушники.  

Мартін відчинив свій сервер і почав переслухувати те, що записали мікрофони.  Спочатку він обирав самі короткі, задля розминки перед великими записами.  

Чоловік працював у департаменті прослуховування при Галактичній Розвідці. Взагалі, йому б хотілося займатися  зовнішньою розвідкою, адже це набагато цікавіше, аніж  однакові монологи якихось злочинців. 

 Та сьогоднішній день почав наростати новими барвами. Йому потрапив цікавий запис. На ньому було написано: «Ґранд. 20:35. 23.07.2445». Цей запис одразу зацікавив Мартіна, адже не щодня ти можеш слухати розмову Прем’єр-міністра.  

Він увімкнув прослушку.  Слухаючи п’ятихвилинну розмову Ґранда, було ясно, що той готує замах на Імператора.  

Тихенький звук  телевізора  розповідав, що от-от розпочнеться пресконференція імператорської сім’ї перед поїздкою. Він скинув запис на робоче місце керівника відділу. Мартін нервово чекав на відповідь, але  той не продивився навіть повідомлення: писалося, що робочий стіл вимкнено - директор не на роботі.  

 Час невпинно йшов. Мартіну прийшла в голову ідею одразу бити в лоб - відати запис Імператорові під час його пресконфернесії.  Чоловік скинув копію запису на телефон і чкурнув до Імператорського Офісу.  

Будівлі знаходилися недалеко, але був великий ризик не встигнути. 

Тим часом у прес холі зібралася хмара камер та журналістів. Всі з нетерпінням чекали на оголошення програми подорожі імператорської сім’ї. 

Гул притих, коли без оголошення  на трибуну вийшов Прем'єр-міністр: 

   -Пані та панове! - урочисто розпочав Гранд. - Імператор Галактичного Союзу, та принцеса Галактичного Союзу, Ромул і Марія Адєви!  

Зі стіни, повністю викладеної золотими трикутниками, виходила імператорська родинна. Прозорий золотистий шлейф плаща Марії  вився по білій гранітній підлозі вслід за бірюзовим жакетом Імператора до трибуни, яка стояла посередині стіни з золотими трикутниками, де по центру знаходився герб  Адєвів: імператорська корона, внизу якої знаходилася дві лаврових гілки. 

Ромул підійшов до трибуни. Він промочив горло й голосним тоном почав невеличку вітальну промову: 

-Дякую, шановні журналісти! Я знаю, у вас багато питань, але ви зрозумійте, в мене час не гумовий, тому у вас є п’ятнадцять хвилин аби поставити найкоротші питання. Давайте почнімо! - мовив Ромул, таким чином розпочавши свою міні прес-конференцію. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍