Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

24 Аманда

Як же мене сьогодні вибісив цей білобрисий гад. Весь мій план полетів коту під хвіст.

Я навмисно поводилась, як справжнісінька дурепа, сподіваючись, що Дрейку це не сподобається і він більше не захоче бачитись з Амандою.

Старалась, як могла, а цьому йолопу хоч би що.

Вже навіть люди, що знаходились довкола нас, почали перешіптуватись, бо не розуміли, що робить такий вродливий і багатий аристократ поряд із такою дурною незграбою, як я.

Особливо це питання цікавило дівчат. Саме їхні погляди, повні ненависті і заздрості, я постійно відчувала на собі.

Я на власні вуха чула, як ці милі створіння обізвали мене божевільною, коли побачили, як я викинула розкішний букет троянд у смітник.

Я навіть не підозрювала, що Крістіан Дрейк може бути таким терплячим.

Якби я була на його місці, то вже давно б тікала якомога далі від такої пришелепкуватої дівки.

А він мало того, що не втік, так ще й знову хоче зустрітись зі мною. Ну що не так із цим хлопцем?!

Повернувшись у готель, я знову перетворилась на хлопця. Аби не шокувати персонал готелю такими своїми перетвореннями, я завбачливо вдягала довгий сірий плащ з каптуром, який повністю приховував мою зовнішність.Таємничість - наше все.

Я була впевнена, що повернусь у гуртожиток значно раніше від Дрейка і дуже здивувалась, коли побачила його, Тіма і Алекса в нашій кімнаті.

Такого я точно не очікувала. Чого це їх так рано принесло назад в академію?

Вся ця ситуація відразу мені не сподобалась. Моя інтуіція кричала про те, що відбувається щось підозріле.

- Ми думали, що ти хворієш, Коротуне. Ось принесли тобі фруктів і твоїх улюблених булочок з корицею, а ти кудись зник... - Промовив Дрейк, уважно спостерігаючи за мною.

- Я відчув себе значно краще і вийшов трохи прогулятись, - відповіла я, намагаючись приховати власне занепокоєння.

- Припиняй  дурити нас, Амандо. Якщо це справді твоє ім'я? Краще зізнайся відразу, що ти задумала і навіщо проникла у нашу академію, - промовив Алекс, сверлячи мене своїм крижаним поглядом. 

Я відчула себе мишою, яку загнали у кут відразу троє котів. Зараз ці хлопці більше не нагадували мені тих легковажних йолопів, до яких я вже звикла. 

Від почутого у мене підкосились ноги і перехопило дихання.

Я опустилась на найближче ліжко і почала розповідати свою історію, нічого не приховуючи.

Хлопці шоковано слухали мене, не перебиваючи.

- Ну ти і вчворила... У мене навіть слів немає... - Промовив Алекс,  щойно я закінчила свою розповідь.

- Чим думав твій брат, погоджуючись на все це? Як він міг відпустити свою сестру у військову академію замість себе? - Вражено запитав Дрейк.

- Мій брат не такий, як ви... В школі саме я захищала його, а не навпаки...

- А як ти вирішила проблему з твоїм навчанням в академії майбутніх дружин? - Поцікавився Тім.

- З цим все просто. Далеко не всі дочки аристократів горять бажанням гаяти свій час на навчання в академії, тому для них запровадили заочну форму навчання. Студентки - заочниці мають приходити лише на іспити, але якщо заплатити благодійну пожертву академії, то і цього можна не робити. Місця таких студенток з радістю займаю дочки багатих купців, що мріють зайняти своє місце серед еліти. Я навчаюсь заочно, тобто заплатила гроші і вільна. Наступного року я просто знову заплачу і далі зможу займатись своїми справами.

- Амандо, ти хоч розумієш, яку ризиковану гру затіяла? - Запитав Крістіан Дрейк.

- Розумію... Але це мій єдиний шанс втілити у життя свою мрію. Я хочу бути бойовим магом. Недарма ж я народилась носієм сильної темної магії. Хлопці, прошу вас зберегти мою таємницю і дати мені шанс досягти мети...

- Навіть не знаю, що з тобою робити...- Промовив Алекс

Я важко зітхнула і благально поглянула на Крістіана Дрейка.

- Будь ласка, Дрейку, дай мені цей шанс...

- Нам треба все обдумати... - Відповів Дрейк і вийшов з кімнати.

За ним пішли слідом і його друзі.

Я залишилась сама і вперше за дуже довгий час мало не заплакала.

Зараз моя подальша доля залежить від цих трьох йолопів.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍