Читати книгу - "П'ята Саллі"

він. — Телефонувала Деррі. Ви знайомі з Деррі?

— Так.

Роджер продовжив:

— Можу я поставити вам запитання?

Вона схилила голову та усміхнулася.

— Тільки якщо я вам не погодинно оплачую.

— Дякую. Ви не могли б сказати, чому вийшли саме зараз?

Нола задумалася над цим.

— Я хотіла побачити, що відбувається. — Вона опустила очі на свої забризкані фарбою джинси. — Думаю, це сталося сьогодні. Я була у своїй студії, і, ну… а тоді… ось я й тут.

— Ви маєте на увазі, що нічого не знали про міс Голстон та про мене?

— Що ж, я знала вас опосередковано, через Деррі, бачила вас ніби тіні на стіні.

— Ви знаєте інших осіб у голові Саллі?

— Безпосередньо тільки Деррі. Я знаю, що є й інші. Це наче наштовхуватися на людей у темряві. Я можу робити висновки, базуючись на вказівках, словах людей навколо і того, що дізнаюсь через Деррі. Я стаю звичайним Шерлоком Холмсом, який збирає все докупи з дрібних шматочків інформації. Це я читала про Єву та Сивілу й розповіла про них Деррі. Я читала статті про множинну особистість. Думаю, ви б могли висновувати, що це я подала Деррі ідею, що ми, можливо, помножилися у голові Саллі, а вона перенесла цю думку самій Саллі, щоб та почала шукати допомоги. Так, лікарю? Це множинна особистість?

Він кивнув.

— Але Саллі досі не знає, правда?

— Я розповів їй, — сказав він, — та вона ще сама перед собою цього не визнала. Їй доведеться з цим змиритися. Одна з вас повинна розказати їй правду.

— Я не можу сама достукатися до Саллі. Прірва між нами не має меж. І справи наші стають все більш кепськими, замість того, щоб покращуватись. Раніше я виходила, щоб почитати та помалювати частіше, ніж зараз. Тепер із цією терапією, роботою Деррі, біганиною, танцюльками, чоловіками, з якими плутається Белла, о Господи, я тішуся, коли хоча б рекламу в метро маю змогу почитати.

— Ви кажете, що читали про лікування множинної особистості. Тоді ви, мабуть, розумієте стратегію лікування деяких випадків.

— Ну, з того, що мені вдалося зібрати, є два підходи. В одному з них лікар ніби відрізає інші особистості від головної — щось на кшталт вбивства. В другому — лікар ніби збирає їх докупи — це називають злиттям.

Роджер звів брови, ніби це його дійсно вразило.

— Все правильно.

— Що плануєте ви?

Він кинув погляд на Меґґі, яка все записувала.

— Можливо, я їх скомбіную. Мені доведеться імпровізувати впродовж курсу лікування. Я впевнений, Ноло, що ви усвідомлюєте, як мало ми знаємо про множинність.

Нола кивнула.

— У книгах було сказано, це надзвичайно рідкісне явище. Це правда? Ми настільки особливі?

Він усміхнувся.

— Ваш… емм, тобто випадок Саллі змусив мене знову переглянути давні матеріали. Про такий стан стало відомо на початку 1800-х, але аж до 1944 року нам, лікарям у цій царині, була доступна інформація лише про сімдесят шість випадків. «Індекс Медікус»[52] вказує, що медичні журнали фіксували стільки ж по всьому світу. Скажімо так, сто п’ятдесят випадків у всій психіатричній та медичній історії аж до 1944-го.

— Отже, це таки рідкісний стан.

— Але відтоді стало відомо про тисячі. Дивно, що майже кожен психіатр, який діагностує один випадок, доходить, в кінці кінців, до кількох інших. Нове, третє, видання «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів»[53], складене Американською психіатричною організацією, тепер зараховує множинну особистість до нової категорії під назвою «Дисоціативні розлади». Є вже навіть «Тижневик множинної особистості». Зараз нараховують, що, ймовірно, троє з кожної сотні людей переживали деякі симптоми синдрому множинної особистості. Тому замість того, щоб сприймати це як таку рідкість, ми відкриваємо, що то лише верхівка айсберга.

Вона задумалась над цим.

— Як ви можете пояснити таке різке зростання цифр?

Роджер знизав плечима.

— Можливо, всі ті роки ми не звертали на це уваги. Люди з множинними особистостями накладали на себе руки, їх страчували, замикали в божевільнях, або вони просто ховалися у великих містах, щоб їх ніколи більше не знайшли. Тепер, коли ми знаємо, що шукати, нам зустрічається дедалі більше й більше випадків.

Нола замислилась над цим і похитала головою.

— Або тут може бути інше пояснення. Можливо, це така хвороба нашого часу. У світі, що роздробився на шматочки після розщеплення атома, ми, можливо, бачимо результат нашої сучасної цивілізації — людей, які переживають розщеплення ментальне. Або, можливо, це така мутація, спричинена грибоподібними радіоактивними опадами, коли все покоління розщеплюється в ланцюговій реакції.

— У цьому немає сенсу, — сказав він.

Вона підвелася та підійшла до вікна, подивилася на людей внизу.

— Чому ж ні? Можливо, саме так все й має бути. Людська раса завжди призвичаювалася до навколишнього середовища. Визнайте, що в цьому переповненому інформацією світі логічніше мати розум, поділений на автономні частки за розподілом праці, ніби на ментальній стрічці конвеєра.

— Але це недоцільно, бо ви працюєте одна проти одної, кожна особистість постійно переробляє те, що інша створює, і в результаті ми отримуємо хаос. Це вас всіх знищить.

— Це все тільки через амнезію, відсутність внутрішнього контролю, — сказала вона, змірюючи його гордовитим поглядом. — Можливо, ці перші спроби розробити нові психічні види — це ранні еволюційні помилки природи. Можливо, одного дня народиться дитина з множинністю, тільки дещо іншою її варіацією, дитина, яка зможе створювати перехресні функції, щоб упоратися з амнезією, щоб контролювати альтернативні особистості. Тоді ми насправді отримаємо вищий вид людської істоти — Homo sapiens multiplus — Людину розумну множинну. Розщеплення може бути явищем майбутнього, а не дефектом.

Він стукнув кулаком по столу.

— Моя робота — боротися з таким розщепленням, бо майже в кожному випадку людина з таким синдромом піддається ризику. Вбивство або самогубство. Ми мусимо повернути цей процес.

— Ви маєте на увазі злиття?

Роджер кивнув.

— Саме так — на противагу розколу. Що ви про це думаєте?

— Я невпевнена. З того, що я дізналася про нас від Деррі, ми настільки різні, що я навіть не уявляю, як би ви змогли звести нас разом. Та я хочу спробувати, бо володію здоровою часткою реалізму, щоб усвідомлювати, якщо ніхто не зробить нічого, це нас дуже швидко зажене в могилу. Бачить Бог, я хотіла з цим покінчити, але щось чи хтось постійно втручається. Можливо, тому я зараз назовні. Та є одна річ, яку ви досі не згадали в цій розмові. Як ви збираєтеся працювати з Джинкс, з її жорстокістю та садизмом, у цій новій Саллі? Чи ви перебуваєте під впливом ілюзії, що вона