Читати книгу - "Мертві квіти"

розкопав практично усе. Чотири стацiонарнi колонки встановленi по кутах горища. Сабвуфер iз низькочастотним динамiком був схований там, де починалися сходи, адже потребував бiльше простору, а центральна колонка… Це ж через неї «привид родича» стукався у дверi внизу! Так i сталося. Вона вiдшукалася за дошками, що оздоблювали стiну над сходами. Саме цей динамiк i зреагував на сигнал, який надходив на його мобiльний телефон пiд час прийому дзвiнка. Щасливий випадок. Не дарма вухо почуло щось знайоме — ритмiчнi коливання, якi доводилося не раз чути у динамiках звукової апаратури у момент надходження дзвiнкiв, якщо телефон був поруч.

Вiдкриття вражало. До такого трюку треба було додуматися! Дуже кмiтлива й розумна людина, висловлюючись термiнологiєю отця Назарiя, впустила у себе сатану, аби полякати його, Стаса, вiдвадивши вiд бажання жити у цьому будинку. Аудiосистема працювала бездоганно i п'ятиканальний звук, розповсюджуючись у товщi шлакового перекриття, давав живi враження ходiння по горищу i стукання у дверi. Винахiдливий жартiвник спромiгся записати на компакт i старечий кашель, не кажучи вже про стуки-грюки i решту. А гучний рип, який з'являвся при раптовому вiдключеннi працюючих динамiкiв, сприймався як закривання потаємних дверцят схованки, куди втiкав «привид».

Вражено розгорнувши полiетилен, Стас побачив i пусковий пристрiй. DVD-програвач був вбраний у металеву раму, кострубато зварену звичайним методом, зате чiтко пiдiгнану пiд його розмiри. Корпус плеєра мiцно сидiв у рамi, до неї намертво крiпилася металева трубка, в якiй фiксувалася ще одна знайома з вигляду рiч. Господи… Привiд автомобiльної сигналiзацiї! Щось подiбне було пiд капотом його «дев'яносто дев'ятої». Точнiше, пiд капотом була чорна пластмасова коробочка, яка мiстила блок управлiння усiєю сигналiзацiєю, а те, що тут у трубi, на його машинi монтувалося у дверцятах i вiдсувало засувку фiксатора, щоб вiдчинити дверцята. Те, що називається центральним замком. У даному ж випадку цей штир тиснув на кнопку, вмикаючи звуковий пристрiй дiвiдiшки. I уся ця система, так виходило, повинна керуватися маленьким пультом, таким самим, який мала його «дев'яносто дев'ята», i який лежав зараз у кишенi штанiв!

Стас витяг пульт, на якому було лише три кнопки. Велика штовхала штир уперед, блокуючи дверцята машини. Отак само хтось за межами будинку натискав велику кнопку на своєму пультi i вже оцей штир, що монтувався у трубцi, тиснув на кнопку DVD-плеєра, вмикаючи його. Схоже, увесь компакт-диск був записаний оцими грюками та зiтханнями i щовечора їх вмикали з того мiсця, на якому закiнчувалося минулого разу. Напевно, зловмисник мав змогу стежити за вiкном горища, щоб натиснути маленьку кнопку, одразу вимикаючи плеєр, щойно хтось пiднiмався на горище. Он воно як. Та й радiус дiї автомобiльної сигналiзацiї свiдчив про те, що той, хто вдавався до таких хитрих жартiв, мав завжди бути неподалiк. Практично поруч.

Стас курив, стоячи на ґанку i оглядаючи непомiтно сусiдськi будинки. Де сховався вiн? Той, хто виконував чиєсь диявольське замовлення. Як i все на його викоханiй машинi, сигналiзацiя стояла найвищого ґатунку i радiус її дiї становив майже сто п'ятдесят метрiв. Якщо той, хто це робив, мав не гiршу, то саме в такому радiусi слiд шукати i його самого. От тiльки як?

Думки навалилися з новою силою. Як використати це вiдкриття для власного захисту? Якщо прокурор цiлеспрямовано риє йому яму, то, можливо, знає i про цю «iграшку». Отже, вiдкривати карти ще рано. Тодi коли? Як його посадять на лаву пiдсудних? Що тодi це доводитиме? Мало. Вiдкриття давало надiю, але як мало його було для перемоги!

Телефон завiбрував у кишенi i на табло висвiтився знайомий номер.

— Станiславе Iвановичу? Доброго дня. Можете пiдходити до пана Шевчика. Ви ж бували у його конторi?

Прокурор. Стас помовчав, потираючи у пальцях трубку.

— Алло? Ви мене чуєте?

— Я-то чую, — вiдповiв Стас. — Але навряд чи менi варто туди iти. Принаймнi тепер.

— Н-не розумiю… Ви передумали?

— Здається, так, — старанно добираючи слова, Стас ще не знав, як сказати те, що могло б посiяти панiку у ворожих лавах, одночасно не вiдкривши карт. — Щастя, що усе так склалося і я не встиг наробити дурниць.

— Як бажаєте, — не розгубився спiврозмовник. — Але… словом, на цьому мої спроби допомогти вам закiнчуються.

Кладучи трубку до кишенi, Стас розумiв, що кiлька секунд назад вiдрiзав собi шлях до вiдступу, якщо, звiсно, такий iснував. Тепер доведеться проходити цiлу дистанцiю i або перемогти, або…

ХХIII

— Яа-к?! Ви жодного разу не були на КЕКу-у?! За всю вашу професiйну дiяльнiсть?! — дама, що втислася безформними драглистими грудьми у край столу, дивилася на нього з нерозумiнням.

Її i без того булькатi очi вiд подиву ледь не повилазили з орбiт.

— Ви що, Станiславе Iвановичу, до цього так бездоганно працювали?

— Та я, власне, i зараз нiчого поганого не зробив.

Вiд цiєї заявочки у неї вiдiбрало мову, тому втрутився начальник управлiння, що сидiв по центру:

— Станiславе Iвановичу, ви знаєте, що таке КЕК?

За якоюсь iронiєю Стас дiйсно жодного разу не бував на такiй комiсiї, хоч з розповiдей колег добре знав, що воно таке — колективне шмагання, де на лiкаря навалюються з усiх бокiв i товчуть кожен у мiру своєї агресивностi та iнтелекту. А чим може у нас захиститися лiкар?

— КЕК, — тлумачив начальник, — це контрольно-експертна комiсiя. I визначати хто зробив добре, а хто погано — функцiя присутнiх тут фахiвцiв, а не ваша. То давайте будемо виконувати кожен свої обов'язки.

З цiєю армiєю «реформаторів медицини» воювати неможливо. Те, що вiн приречений на поразку, Стас побачив одразу. Особливо активнi витягали з iсторiї хвороби Мурашевич кожну невдало поставлену кому, збiльшуючи її до розмiрiв причини смертi.

Судмедексперт, що робив розтин, дав недвозначний висновок, що смерть настала вiд набряку головного мозку внаслiдок збiльшення внутрiшньочерепної гематоми, а кровотеча у животi внаслiдок розривiв органiв дiйсно мала мiсце, проте не була важкою i не становила на той час прямої загрози життю пацiєнтки. Головний реанiматолог безапеляцiйцно заявив, що інтенсивне переливання розчинiв у тiй ситуацiї не могло пiдняти кров'яного тиску i погiршувало стан мозкових справ.

Менш агресивнi члени КЕКу просто мовчки слухали, але Стас не сумнiвався — поставлять свої пiдписи, де належить. Лише один з присутнiх — обласний трансфузiолог — висловив тверезу думку: а чи була можливiсть у лiкаря визначити до операцiї розмiри внутрiшньочеревної кровотечi? А, отже, вiн робив усе можливе в даних умовах для порятунку пацiєнтки.

Та його «посадили».

— У нас у районах зараз достатньо ресурсiв, щоб вирiшувати такi завдання… — очi голови комiсiї, яка — можна було дати голову на відсіч — близько не