Читати книжки он-лайн » Фанфік » По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс

Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

19
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 25 26 27 ... 31
Перейти на сторінку:

- Дуже сподіваюсь на це, - знизала плечима Кора, - замовити тобі сьогодні, щось поїсти? В нас не такий вже великий асортимент, а ти тут чекаєш вже майже тиждень.

- На твій смак.

Кора не знала хто я, а я не став казати. Мене влаштовувало, що моя анонімність такою і залишалась, хоча інколи, як зараз наприклад, ми перекликались парою слів.

Пройшло ще декілька однакових монотонних днів. Я читав чергову книгу, коли дзвіночок кавʼярні повідомив Кору про нового відвідувача, але я не підняв погляд. Останній час, я припинив шукати Весту в кожному перехожому. В закладі стало якось тихо. Здається навіть музика з динаміків замовкла, і я зовсім не чув тихих стуків підборів в мою сторону.

- Ви запізнизнилися, Кім Намджун, - з гіркотою в голосі, промовила Веста, - на 57 випитих чашок кави, та 18 прочитаних книжок, куплених не Вами.

Звуки повернулись, коли книга випала в мене з рук, гучно вдарившись об підлогу. Я застиг, не в змозі зрозуміти, чи це моя уява грається зі свідомістю, чи моя Незнайомка справді стоїть прямо біля мене.

- Ц-ц, хіба можна так поводитися з ними?! - Веста нахилилась, піднімаючи книгу, перевіряючи, чи не пошкодилась та, а потім прочитала обкладинку, й повернула свій погляд до мене, - триллер? Хм, Ваші смаки змінилися.

- Веста, - видихнув я, оглядаючи її з ніг до голови, не зважаючи на мороз, вона була без шапки, чорна шубка була розстебнута, відкриваючи вид на червону сукню, яка так ідеально підкреслювала її тіло, і таку ж червону помаду на губах. Я бачив зміни в ній. Відчував холод, який віяв від її слів, хоча так само чув що десь всередині неї ще тлів вогник домашнього тепла, в який я закохався, і який люблю зараз, навіть якщо він майже згас, навіть якщо через мене, - я чекав на тебе.

- В будь-якому випадку, Вас Намджун, мені не переплюнути, - гостро відповіла вона, прорізаючи мені шкіру цими словами.

- Я винен... я дуже винен, знаю, дай мені можливість пояснити все, - благав я її.

Веста зробила крок до мене й нахилилась так, що наші обличчя стали на одному рівні. Її погляд був зовсім новий:

- Ця можливість вже у Вас, Кім Намджун, - вона протягнула моє імʼя акцентуючи на ньому увагу.

- Стоп, ти знаєш? - здивувався я. Веста відсахнулась в ту саму секунду, коли я піднявся з диванчика. Вона зробила крок назад і схрестила руки, закриваючись від мене, - я все поясню, давай сядемо і спокійно поговоримо.

Я запросив її сісти на диван навпроти того, на якому сидів я, і кивнув Корі, щоб та відійшла нарешті від шоку, та приготувала для Вести каву.

- Тобі багато чого доведеться пояснити, - зітхнула Веста.

Повисла тиша, в очікуванні кави. Повітря наелектризувалось. Погляд моєї Незнайомки зупинився на книгах, які вона залишила тут, напевно сподіваючись забути про мене.

Різко, всі слова, що хотів їй сказати випарувались з моєї свідомості. Та і я думав розпочинати розмову з того, хто я, але зараз... Мені було страшно уявити, що вона могла знати, звідки, і як це вплинуло, на її відношення до мене.

 

 

1 ... 25 26 27 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"