Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

Я не думав що вона сприйме це так серйозно і зашарівся.

— Ну, тобто… ти ж… це...даш фору всім дівчатам які мені зустрічалися до того — я забурмотів, намагаючись знайти правильні слова, але, мабуть, виглядав, як хлопець, що вперше зізнався у симпатії.

Кук, здавалось, нічого не помічав. Він міцно взяв мене за плече і потягнув за собою.

— Ходімо, хлопче! Час за знаннями! — урочисто проголосив він, навіть не обертаючись.

Ми пройшли кілька секторів бази. На стінах мерехтіли голограми, десь чути було гудіння апаратів, а навколо снували технічні дроїди. Зрештою, Кук привів мене до свого кабінету.

 

Місце було несподівано затишним, як для такого такого середовища. Кабінет виглядав як старовинна бібліотека з високими дерев’яними шафами, заповненими книгами. У центрі стояв великий письмовий стіл із масивними лампами, що відкидали тепле світло.

Кук підійшов до невеликого сейфа, захованого в кутку. Набрав код на голографічній клавіатурі, і сейф м’яко відкрився. Він витягнув із нього стопку прямокутників розміром із сірникову коробку й поклав їх на стіл.

— Це носії бази знань, — пояснив він, відкидаючись у своєму кріслі. — Є три рівні: базовий, розширений і експертний. Тут переважно базовий. І знаєш, треба буде стрибнути до столиці співдружності і підкупити тобі побільше розширених, а можливо і експертних пару.

Він підморгнув мені, а я дивився на ті прямокутники, намагаючись усвідомити, як усе це змінить моє життя.

— І чим вони відрізняються?

Кук відклав на стіл один із прямокутників, покрутив його між пальцями й почав пояснювати:

— Отже.  Базовий рівень, — це як завершити університет. Ти отримуєш всю необхідну теорію, трошки практики, і цього цілком вистачає, щоб працювати за спеціальністю.

Я уважно слухав, а Кук продовжував:

— Такі бази знань найпопулярніші. Вони коштують від двох до п’яти тисяч кредитів, залежно від галузі, і вивчаються в середньому за тиждень у фоновому режимі. Для 90% людей цього більш ніж достатньо, щоб влаштуватися на роботу.

— Другий рівень або розширений, — продовжив Кук, — це базовий плюс уяви, що ти захистив дисертацію, пропрацював більше тридцяти років і став визнаним фахівцем у своїй галузі.

Його очі пильно спостерігали за мною, коли він вимовляв ці слова.

— Такі бази значно дорожчі — від двадцяти тисяч кредитів до ста п’ятдесяти тисяч, залежно від рідкісності спеціалізації. Але вартість себе виправдовує. Вивчити їх повністю можна за два-три місяці.

Я уявив, як за кілька місяців можна стати експертом у будь-якій справі, і це здалося мені майже магією.

— Ну, а тепер про третій рівень, — голос Кука став трохи урочистим. — Це еліта знань. Ці бази рідко хто купує, бо їхня ціна стартує від мільйона кредитів.

— Мільйон? — перепитав я, не вірячи своїм вухам.

— Так, — усміхнувся Кук. — Але ти отримуєш знання,  рівня академіка, та досвід ста найкращих спеціалістів у цій галузі. Такі бази популярні у вузьких спеціалізаціях, наприклад, серед архітекторів космічних станцій чи археологів, як я.

— І це окупається? — запитав я.

— Швидше, ніж ти думаєш, якщо ти професіонал, в своїй справі то корпорації платять пристойні гроші — відповів Кук.

Я задумався.

— А хто з команди має третій рівень знань? — запитав я, відчуваючи, що відповідь мене здивує.

Кук широко усміхнувся:

— Я і Фурі маємо третій рівень з лінгвістики. У неї ще є з інженерії. Кхал має третій рівень з планетознавства та геодезії. Рос має військові бази, але всі другого рівня.

— Чому не третього? — здивувався я.

— Військові бази трохи інші, — пояснив Кук. — У них є ще два проміжних рівні, і їх неможливо купити. Їх можна отримати лише під час служби.

— А Ліе? — запитав я.

— Ліе має максимальні бази другого рівня з пілотування цивільних кораблів малого та середнього класу, навігації, плюс загальну з медицини, і ще з десяток з базових. Інколи мені здається що вона їх колекціонує — посміхнувся Кук.

Я кивнув, обдумуючи почуте. Тепер я почав розуміти, наскільки унікальною була ця команда. — А ці бази? — вказав я на стопку. Це ваші?

Кук нахилився до мене і трохи хитро посміхнувся:

— Ні воно не так працює, ці бази знань ми купували для того, щоб при можливості розширити лави нашої команди. Корпорації дуже дбають про свої прибутки. Ти не можеш двічі використати одну і ту ж базу.

Я спробував уточнити:

— Тобто, після завантаження...не можна іншій людині скористатися?

— Так, — перебив мене професор. — База автоматично стирається з носія. Відновити її неможливо.

Ця інформація мене здивувала. Я задумався, наскільки жорстко тут усе контролюється, і не втримався, щоб не запитати:

— А безкоштовні бази існують?

Кук злегка кивнув:

— Їх небагато, але вони є. Наприклад, початковий і базовий курс шкільної програми, або зоряні карти — це кожен може завантажити з головного сайту корпорації “Світ знань.”

Він на мить замислився, а потім додав:

— Знаєш що, як тільки ти завершиш вивчення шкільної бази, я дам тобі ось ці дві.

Він поклав два носії переді мною.

Я глянув на нього й з усмішкою відповів:

— Узагалі-то, у мене вже все вивчено. Прогрес показує 100%.

Кук підняв брови, але, схоже, це його не здивувало.

— Що ж, це чудово, — мовив він. — Тоді ось тобі ще три бази. Думаю, ти вже розберешся, як ними скористатися.

І він взяв ще три носії й простягнув їх мені.

— Дякую, — відповів йому, ховаючи їх до кишені.

Я встав і попрямував до дверей. Кук, здавалось, хотів ще щось сказати, але передумав, лише легенько кивнув на прощання.

Вийшовши з його кабінету, я зупинився на мить у коридорі. У мене в руках було п’ять носіїв знань, і я не міг не замислитись, що за якийсь час до моїх навичок добавиться ще нові спеціальності?

***