Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"

Розділ 17

 

Вона трималася за панель управління, поки корабель здригався, наче щось невидиме намагалося втримати його у своїх кайданах.

— Комп’ютер, негайний аналіз систем! Що саме вийшло з-під контролю?

— Виявлено зовнішнє втручання. Основні навігаційні функції заблоковані. Оборонні системи нестабільні.

Її пальці швидко ковзнули по консолі, активуючи аварійні протоколи. На головному екрані замерехтіли червоні попередження.

— Ворог намагається перехопити управління… — пробурмотіла вона.

Сенсори фіксували коливання простору. Тінь більше не просто переслідувала—вона атакувала.

Корабель раптово сіпнуло, гравітаційні стабілізатори дали збій, і її різко відкинуло вбік. Вона встигла схопитися за кріплення крісла, відчуваючи, як навколо все ніби розтягується, наче сам простір зазнав деформації.

— Тінь… Вона не просто тут. Вона всередині.

Ця думка змусила холод пробігти її спиною.

— Комп’ютер, спробуй перезавантажити системи. Повний цикл.

— Попередження: ризик втрати життєзабезпечення.

— Роби, поки ми ще маємо вибір!

В ту ж мить корабель знову здригнувся. Але тепер це було щось інше.

Темрява за ілюмінатором почала змінюватися.

Вона більше не виглядала як звичайний космос—зірки тьмяніли, згасали, їх ніби витягувало у невідоме.

— Це пастка.

Еліс відчувала, як її легені стискалися від напруження. Корабель більше не просто зупинився—він завис між реальністю і чимось іншим. Простір навколо здавався спотвореним, ніби сама фізика відмовлялася працювати за звичними законами.

— Комп’ютер, повідом статус!»

Відповідь системи прозвучала з тріском і перешкодами, але сенс був зрозумілий: навігаційні системи відключені, зв’язок із зовнішнім світом неможливий, оборонні механізми працюють нестабільно.

На панелі спалахнув ще один тривожний сигнал—диспетчер повного циклу перезавантаження завис на 73%.

Щось, або хтось, чинило спротив.

Еліс вдихнула і прийняла рішення.

— Якщо вони хочуть заблокувати мене… Я змушу їх показати себе.

Вона змінила протокол системи: замість повного перезавантаження активувала аварійне розрядження енергетичних конденсаторів.

Корабель здригнувся від викиду енергії. Екрани на мить згасли, а потім загорілися знову, але тепер показували щось нове.

Перед кораблем, прямо у порожнечі, почали проявлятися силуети.

Вони не були матеріальними. Темні обриси, що мерехтіли, змішуючись із простором, наче це були самі тіні, зібрані у щось єдине.

— Ви нарешті показалися… — прошепотіла вона.

А потім корабель охопив шепіт.

Не механічний. Не цифровий.

Живий.

Голос, що складався з сотень різних тонів, прошипів:

— Ми бачимо тебе, мандрівнице… Ти боїшся?

Холод пробіг по її шкірі, але вона втрималася.

— Я не боюся. Я хочу знати, хто ви.

— Ти вже знаєш…

Перед нею у тіні щось ворухнулося.

Здавалося, що вони простягають до неї свої довгі примарні руки.

Еліс стиснула кулаки.

— Чого ви хочете від мене? —  її голос прозвучав твердо, хоч всередині неї відчуття тривоги наростало.

Тіні заворушилися. Вони немов коливалися у вакуумі, але це не було випадковим рухом—вона відчувала, що вони спостерігають.

— Ми хочемо того ж, що й ти… Пізнати… Віднайти…

Її пальці стиснулися на панелі керування.

— Я шукаю новий дім для мого народу. Якщо ви знаєте щось, говоріть.

Шепіт знову огорнув її корабель, немов сотні голосів нашіптували прямо їй у мозок.

— Дім… Що таке дім? Ти його втратила, як і ми.

Еліс здригнулася. Вони не просто говорили з нею. Вони знали про неї.

— Ви маєте координати? Ви знаєте, куди мені рухатися?

Тіні коливалися, а потім один із силуетів почав наближатися.

— Ти заплатила за цей шлях. І заплатиш ще.

В ту ж мить корабель здригнувся. Удар. Немов щось невидиме торкнулося його оболонки. Системи почали хаотично перезавантажуватися.

Еліс швидко пробіглася поглядом по панелях — сенсори реєстрували дивне спотворення простору.

Це була не просто присутність. Це був контакт.

Її серце калатало, але вона не могла показати слабкість.

— Якщо ви знаєте шлях — покажіть його!

На мить настала тиша. Потім одна з тіней простягнула довгу, майже примарну руку…

І простір перед нею розверзся.

Він не був схожий на звичайні координати чи зоряні карти. Це була прірва в самій реальності.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍