Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 7.1

Оксана і Мирослав зустрілися в невеликому кафе, яке стало їх улюбленим місцем для спокійних розмов після важких днів. Тут було затишно, а світло, що лилося з вікон, створювало атмосферу спокою та тепла. Оксана сиділа за столиком, насолоджуючись кавою, коли Мирослав присів поруч, з легкою посмішкою на обличчі.

— Ти виглядаєш спокійно, — промовив він, дивлячись на неї. — Як твої справи?

Оксана усміхнулась і підняла чашку, відповідаючи з легким сміхом:

— Я все ще намагаюсь трохи розслабитись після всього, що відбулося останнім часом. Але це місце допомагає. А ти як?

Мирослав важко зітхнув, але його очі залишались лагідними.

— Знаєш, я теж трохи відпочив. І є одна річ, яку я хотів обговорити з тобою. Справа в тому, що зовсім скоро буде День народження Андрія.

Оксана підняла брови, зацікавлена.

— Андрій? Твій друг і партнер по бізнесу?

— Так. — Він посміхнувся. — Я хочу зробити для нього щось справжнє, особливе. Але, як ти знаєш, я не дуже вмію організовувати святкування. Ось і думав, може, ти зможеш допомогти.

Оксана задумалась, обертаючи чашку в руках. Вона була зворушена його пропозицією, адже це була чудова можливість для неї самій взяти участь у чомусь важливому для Мирослава. Вона завжди любила організовувати заходи, і це було б чудовим способом показати свої здібності, а також стати частиною його світу.

— О, це звучить цікаво! — сказала вона, широко посміхаючись. — Я з радістю допоможу! Як ти собі це уявляєш?

Мирослав зітхнув з полегшенням, його очі заблищали.

— Ну, я думаю, що це має бути щось цікаве, але при цьому незабутнє. Андрій — людина, яка звикла до великих святкувань, але я хочу зробити цей день особливим для нього, показати, що це не тільки про гучні вечірки, а й про щось більше. Я вже подумав, що нам треба знайти хороше місце — тихе, елегантне, де ми зможемо провести час разом, без зайвих очей. І звісно, я хочу, щоб святкування було не тільки для нього, а й для його найближчих друзів.

Оксана кивнула, міркуючи над його словами.

— Це чудова ідея. Я думаю, ми можемо зробити святкування таким, що залишиться в пам’яті у всіх присутніх. Я знаю кілька чудових місць для таких заходів. Може, замовимо ресторан з панорамним видом на місто, додамо живу музику, а потім організуємо невелике, але дуже стильне святкування?

Мирослав посміхнувся.

— Це саме те, що я мав на увазі. Ти справжній професіонал. Тепер, коли в тебе є ідеї, я можу спокійно віддати всю організацію в твої руки. Спільно вирішимо, що підготувати, і я повністю на твоєму боці.

Оксана відчула, як її серце сповнюється приємним теплом. Її думки були зайняті лише ідеєю створити святкову атмосферу, і це мало надзвичайно важливе значення для неї. Вона завжди любила, коли можна було бачити результат своїх старань. Цього разу вона прагнула зробити все так, щоб і Мирослав, і його друг Андрій були вражені.

Через кілька днів Оксана та Мирослав разом відвідали кілька варіантів місць, і кожен із них мав свою особливу атмосферу. Вони вибрали елегантний ресторан з великими вікнами, через які відкривався чудовий вид на місто. Тут було тихо, але все ж достатньо простору для того, щоб організувати невелику, але дуже стильну вечірку.

— Це ідеально, — сказала Оксана, стоячи біля вікна і оглядаючи місце. — Тут є все, щоб створити атмосферу елегантності та розкоші, не втрачаючи теплоти. А ще — я маю кілька ідей щодо декору, який можна додати.

Мирослав оглянувся на неї з гордістю.

— Ти справді вмієш зробити все особливим. Я завжди дивуюсь твоєму смаку.

Їхні обговорення переходили від теми декору до меню, і з кожним днем вони ставали все ближчими. Мирослав все більше відкривався перед нею, і Оксана почала помічати, як він намагається знайти для неї час навіть тоді, коли його графік був переповнений.

І ось настав день святкування. Все було підготовлено і готово до вечора. Вечір був теплий, і це додавало особливого шарму моменту. Оксана, яка була відповідальна за організацію, не могла не відчути хвилювання. Вона завжди була вільною і відкритою людиною, але цього разу вона переживала навіть більше, ніж зазвичай.

Коли Андрій зайшов до залу, його очі заблищали від здивування.

— Ви що, серйозно? Це неймовірно! — вигукнув він, оглядаючи простір.

Оксана посміхнулась і сказала:

— Це було не тільки моє досягнення, Андрію. Ми з Мирославом дуже старались, щоб зробити цей день особливим для тебе. Сподіваюсь, тобі сподобається.

Андрій розсміявся і обняв їх обох.

— Я вражений. Це найкраще святкування в моєму житті.

Святкування продовжувалося цілу ніч. Оксана відчула, як хвилювання відступають, а її серце наповнюється радістю. Вона побачила, як Мирослав і Андрій насолоджуються святом, сміються, спілкуються з іншими гостями. Все було ідеально, і Оксана відчула себе частиною цього великого світу, який, здавалось, був таким важким і закритим для неї раніше.

Під кінець вечора, коли всі гості почали розходитися, Мирослав підійшов до Оксани.

— Ти зробила чудову роботу, — сказав він, дивлячись на неї з ніжністю в очах. — Я щасливий, що ти була поруч, що ми разом це організували.

Оксана посміхнулась, її серце билося швидше.

— Це було чудово. Я рада, що все вийшло так добре.

Мирослав взяв її за руку і ніжно погладив її пальці.

— Ти заслуговуєш на більше, ніж просто слова подяки. Ти — найкраща.

Вона глянула на нього, і між ними виникло якесь особливе розуміння. Вони були разом, і цей момент був їхнім. І хоча перед ними ще стояли труднощі, цього вечора Оксана відчула, що все можливо, якщо є підтримка одне одного.

 

Ніч була спокійною, і хоч вогні міста вже мерехтіли на горизонті, Оксана все ще відчувала тепло від цього вечора. Вона стояла поруч із Мирославом, дивлячись на розсіяну публіку, що розходилася після святкування. Андрій обійшов усіх гостей, дякував за сюрприз, і хоча він виглядав задоволеним, Оксана знала, що це було лише завдяки чудовій атмосфері, яку вдалося створити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍