Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

5 але через те, що вдова ця докучає мені, то візьму під захист її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

6 І промовив Пан: Чи чуєте, що каже суддя цей неправдивий?

7 А чи ж Бог не захистить обраних своїх, що голосять до нього день і ніч, хоч і бариться він щодо них?

8 Кажу вам, що він незабаром їх захистить! Та Син Людський, як прийде, чи він на землі знайде віру?...

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, він приповість оцю розповів.

10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитися, один фарисей, а інший був митник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.

12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14 Кажу вам, що цей повернувся до оселі своєї більше виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

15 До нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіть дітей, щоб до мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких царство Боже.

17 По правді кажу вам: Хто Божого царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18 І запитав його один із очільників: Добрий Вчителю, що робити мені, щоб успадкувати вічне життя?

19 Ісус же йому відповів: Чого звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог!

20 Знаєш заповіді: Не роби перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21 А він сказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. А тоді повертайся, та й іди вслід за мною!

23 А він, коли почув це, то засмутився, бо був вельми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засмутився, то сказав: Як тяжко багатим увійти в царство Боже!

25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти...

26 Ті ж, що чули, запитали: Хто ж тоді може врятуватися?

27 А він відповів: Неможливе людям можливе для Бога!

28 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом.

29 А Ісус сказав їм: Поправді кажу вам: Нема такого, щоб покинув оселю свою, або жінку, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Божого царства,

30 не отримав би значно більше цього часу — життя вічне.

31 І, взявши дванадцятьох, промовив до них: Йдемо в Єрусалим, щоб здійснилося все, що писали пророки про Сина Людського.

32 Бо він виданий буде поганам, буде осміяний, скривджений та опльований,

33 і побивши нагаєм, уб'ють його, але третього дня він воскресне!

34 Та з цього нічого вони не збагнули, і це перед ними закрите було, і сказаного вони не розуміли.

35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він почув, що проходить народ, то запитав: Що це таке?

37 А йому відповіли, що проходить назарянин Ісус.

38 І став він гукати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!

39 А ті, що попереду йшли, сварилися на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!

40 І зупинився Ісус, і привести його до себе звелів. А коли той наблизився до нього, то він запитав його:

41 Що ти хочеш, щоб зробив я тобі? А той відповів: Пане, хай стану зрячим!

42 Ісус же до нього сказав. Стань зрячим! Твоя віра врятувала тебе!

43 І враз став той зрячим, і пішов вслід за ним, славлячи Бога. А всі люди, бачачи це, віддали хвалу Богові.

Вiд Луки 19

1 І ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

2 І ось один багатий чоловік, головний митник, що звався Закхей,

3 він дуже хотів побачити Ісуса, який він, але через натовп не міг, бо малий був на зріст.

4 І знаючи якою дорогою мав він проходити, забіг наперед і виліз на фігове дерево.

5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору на нього й промовив: Закхею, зійди додолу, бо сьогодні маю бути в будинку твоєму!

6 І той зараз додолу зліз, і прийняв його з радістю.

7 А всі, як побачили це, почали нарікати й казали: Він до грішника в гості зайшов!

8 Став же Закхей та й промовив до Пана: Пане, половину маєтку свого я віддам убогим, а коли кого скривдив був чим, поверну вчетверо.

9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на помешкання це порятунок прийшов, бо й він син Авраамів.

10 Бо Син Людський прийшов, щоб знайти та врятувати, що гине!

11 Коли ж вони слухали це, розповів він ще одну приповість, бо він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже царство тепер.

12 Отож він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й повернутися.

13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки повернуся.

14 Та співгромадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не бажаємо, щоб він був над нами царем.

15 І сталося, коли він царство прийнявши, повернувся, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

17 І відповів він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

22 І сказав той йому: Вустами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я повернувшись, узяв би своє з прибутком?

24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

25 І сказали йому: Пане, ось цей десять мін має.

26 Кажу бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіть сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

28 А як це розповів, він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, він двох учнів послав,

30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами, знайдете там прив'язаного віслюка, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його й приведіть.

31 Коли ж вас хто запитає: Нащо відв'язуєте?, скажіть тому так: Господь потребує його.

32 Посланці ж пішли, і зробили, як він їм був сказав.

33 А коли віслюка стали відв'язувати, господарі його їх запитали: Нащо віслюка ви відв'язуєте?

34 Вони ж відповіли: Пан потребує його.

35 І вони привели до Ісуса його, і поклавши свій одяг на віслюка, посадили Ісуса.

36 Коли ж він їхав, вони стелили одяг свій по дорозі.

37 А як він наближався вже до сходу з гори Оливної, то весь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38 кажучи: Благословенний Цар, що йде в Господнє ім'я! Мир на небесах і слава на висоті!

39 А деякі фарисеї з народу сказали до нього: Вчителю, заборони своїм учням!

40 А він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41 І коли він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42 і сказав: О, якби ти хоч цього дня зрозуміло, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і візьмуть в облогу тебе, і будуть тиснути тебе звідусюди.

44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

45 А коли він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

46 до них кажучи: Написано: Оселя моя — оселя молитви, а ви з неї зробили печеру розбійників.

47 І він кожного дня у храмі навчав. А старші священики, книжники й поважні з народу шукали, як його вбити,

48 але не знаходили, як це зробити, бо весь народ горнувся до нього та слухав його.

Вiд Луки 20

1 І одного з тих днів, як навчав він у храмі людей, та добру новину звіщав, прийшли старші священики, книжники та старшини,

2 та й казали до нього: Скажи нам, якою владою ти робиш це? Або хто тобі владу цю дав?

3 І промовив до них він у відповідь: Запитаю і я вас:

4 Іванове хрищення з неба було, чи від людей?

5 Вони ж міркували собі й казали: Коли скажемо: З неба, скаже: Чого ж ви йому не повірили?

6 А як скажемо: Від людей, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переконані, що Іван — то пророк.

7 І вони відповіли, що не знають, звідки...

8 А Ісус сказав їм: То й я не скажу вам, якою владою я це роблю.

9 І він розповідати почав людям приповість оцю. Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й надовго відбув.

10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того зневажили й побили, та відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того поранили та вигнали.

13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться...

14 Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: Це спадкоємець, замордуймо його, щоб спадщина наша була.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм господар виноградника?

16 Він прийде та й знищить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж сказали: Хай цього не станеться!

17 А він глянув на них та й сказав: Що ж тоді означає написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

18 Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

19 А книжники й старші священики хотіли вбити його тієї години, бо вони розуміли, що про них він цю приповість сказав, але побоялися народу.

20 І вони слідкували за ним, і підіслали шпигунів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові його та видати урядові під владу намісника.

21 І вони запитали його: Вчителю, знаємо ми, що ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав він до них: Чого ви мене випробовуєте?

24 Покажіть динарія мені.