Читати книгу - "Відкрите суспільство та його вороги"

Highest Stage of Capitalism, 1917 (H. о. M., 708 = Imperialism, p. 97) — (Ленін, ПЗТ, 27; 405-406).

20.41. Це може служити виправданням, хоча і не дуже задовільним, для деяких найгнітючіших зауважень Маркса, цитованих Паркесом у його праці Marxism — A Post Mortem, p. 213 та наст., прим. 3. Ці зауваження справляють ще більш гнітюче враження і змушують сумніватися в тому, чи справді Маркс та Енгельс були поборниками свободи, якими їх дехто уявляє, і чи не перебували вони під значнішим впливом гегелівської безвідповідальності і гегелівського націоналізму, ніж можна було б чекати, виходячи з їх загального вчення.

20.42. Див. Н. о. М. 295 (= GA, Special Volume, 290-291); «Все більше і більше перетворюючи величезну більшість населення на пролетарів, капіталістичний спосіб виробництва створює силу, яка... змушена здійснити цей переворот». Цей уривок почерпнуто з «Маніфесту Комуністичної партії» (Н. о. М., 35 = GA, Series I, vol. VI, 536). Наступну цитату почерпнуто з: Н. о. М., 156 та наст. (= Der Buergerkrieg in Frankreich, 84) — (ME, 17; 329).

20.43. Цей вражаючий своєю наївністю уривок почерпнутий з Н. о. М., 147 та наст. (= Der Buergerkrieg in Frankreich, p. 75 та наст.) — (ME, 17; 318).

20.44. Стосовно такої політики — див. «Звернення Центрального комітету до Союзу комуністів» (Address to the Communist League), цитоване в прим. 14 та 35-37 до розділу 19. (Див. також, наприклад, прим. 26 та наст. до того ж розділу.) Див. наступний фрагмент із «Звернення Центрального комітету до Союзу комуністів» (Н. о. М., 70 та наст.; курсив мій = Labour Monthly, Sept., 1922, p. 145-146) — (ME, 7; 235): «Так, наприклад, якщо дрібні буржуа пропонують викупити залізниці і фабрики, робітники повинні вимагати, щоб ці залізниці і фабрики, як власність реакціонерів, були просто конфісковані державою без усякої винагороди. Якщо демократи пропонують пропорційний податок, робітники повинні вимагати прогресивного; якщо демократи самі пропонують помірно-прогресивний податок, робітники повинні наполягати на податку, ставки якого зростають так швидко, що крупний капітал повинен при цьому загинути; якщо демократи вимагають регулювання державних боргів, робітники повинні вимагати оголошення державного банкрутства. Відповідно, вимоги робітників всюди повинні поєднуватися з поступками і заходами демократів». Такою виглядає тактика комуністів, про яких Маркс казав: «Їх бойовим гаслом повинне бути: Безперервна революція!»

Прим. до розд. 21

21.1. Див. прим. 22 до розділу 17 та прим. 9 до розділу 18 і відповідний текст.

21.2. Енгельс писав у «Анти-Дюрінгу», що Фур'є давно відкрив «порочне коло» капіталістичного способу виробництва. Див. Н. о. М., 287 — (ME, 20; 269).

21.3. Н. о. М., .527 = Das Kapital, III/І, 242 — (ME, 25, ч. I; 255-256).

21.4. Див., наприклад, працю Паркеса Marxism — A Post Mortem, pp. 102 та наст.

21.5. Це якраз те питання, яке я хотів би залишити відкритим.

21.6. На цьому пункті наголошував мій колега проф. К. Симкін.

21.7. Див. текст до прим. 11 до розділу 14 та закінчення прим. 17 до розділу 17.

21.8. Див. «Передмову» до праці Г. Фішера «Історія Європи» (History of Europe, Preface). 1935, vol. 1, p. VII. Більш повно цей уривок процитовано в прим. 27 до розділу 25.

Прим. до розд. 22

22.1. Про боротьбу К'єркегора проти «офіційного християнства» — див., наприклад, його працю «Книга судді» (Book of the Judge. German ed., by H.

Gottsched, 1905).

22.2. Див. J. Townsend. A Dissertation on the Poor Laws, by a Wellwisher of Mankind, 1817). Цей твір цитовано в «Капіталі» — Capital, 715 — (ME, 23; 613).

У «Капіталі» (Capital, 711, прим. 1) — (ME, 23; 610, прим. 87) Маркс цитує «галантного і дотепного абата Галіані» як такого, котрий дотримувався подібних поглядів: «Бог зробив так, що люди, які виконують найбільш корисні роботи, народжуються в найбільшому числі» (F. Galiani, Delia Moneta, 1803, p. 78),

Той факт, що навіть у країнах Заходу християнство ще не зовсім звільнилося від настроїв на підтримку повернення до закритого суспільства пригнічення і реакції, видно, наприклад, із чудового полемічного твору Г. Уеллса спрямованого проти упереджених і профашистських поглядів на громадянську війну в Іспанії релігійного діяча У. Інга (Н. G. Weils. The Common Sense of War and Peace, 1940, pp. 38-40). Мої посилання на книгу Уеллса не означають, що я приєднуюся до його поглядів — критичних чи конструктивних — на федерацію і, зокрема, до його ідеї, висунутої на р. 56 та наст. щодо всесвітніх комісій, яким надані широкі повноваження. Мені здасться, що в цій ідеї прихована значна небезпека фашизму. З іншого боку, існує інша небезпека, протилежна згаданій,— небезпека прокомуністичної церкви. Див. прим. 12 до розділу 9.

22.3. Kierkegaard, op. сіt., p. 172.

22.4. Проте К'еркегор сказав про Лютера щось таке, що, можливо, справедливо і стосовно Маркса: «Реформістська ідея Лютера... породжує... иайвишуканішу форму... язичництва» (ор. сіt., 147).

22.5. Н. о. М., 231 = Ludwig Feuerbach, 56 — (ME, 3; 4). Див. також прим. 11 та 14 до розділу 13.

22.6. Див. прим. 14 до розділу 13 та відповідний текст.

22.7. Див. мою працю The Poverty of Historicism, section 19.

22.8. H. о. M., 247 та наст. = GA., Special Volume, 97 — (ME. 20; 90).

22.9. H. o. M_, 248 та 279 = GA, Special Volume, 97 та 277 — (ME, 20; 90 та 263). Останній уривок скорочено.

22.10. L. Laurat. Marxism and Democracy, 1940, p. 16; курсив мій.

22.11. Див. The Churches Servey Their Task, 1937, p. 130; A. Loewe. The Universities in Transformation, 1940, p. 1. Із заключними зауваженнями до цього розділу пop. погляди, висловлені Паркесом у заключних словах його праці по критиці марксизму (Н. Parkes. Marxism — A Post Mortem, 1940, p. 208).

Прим. до розд. 23

23.1. Стосовно Мангейма — див., зокрема, його працю «Ідеологія і утопія» (цитовану тут за німецьким виданням 1929 року; Ideology and Utopia, 1929). Терміни «соціальне середовище» і «тотальна ідеологія» належать Мангейму; терміни «соціологізм» та «історизм» згадуються у попередньому розділі. Ідея «соціального середовища» належить Платону.

Критику праці Мангейма «Людина і суспільство в епоху реконструкції» (Man and Society in an Age of Reconstruction, 1941), в якій поєднано історицистські тенденції з романтичним і навіть містичним холізмом, див. у моїй праці «Убогість історицизму» (The Poverty of Historicism // Economics, 1944).

23.2. Див. мою інтерпретацію у статті «Що таке діалектика?» (What is Dialectic? // Mind, New Series, vol. 49, 1940, зокрема p.