Читати книгу - "Блукаюча у часі"

тебе хтось ще торкався. — І додав, — люба, треба вирішити як бути далі. — Що я могла йому відповісти?

— Вір мені. Добре?

— Я не можу допустити, щоб ти жила з іншим чоловіком. Я пішов на гріх заради тебе, я зрадив всі свої ідеали. Свою віру. Мені нема прощення. Але я не жалкую. Хочу аби ти була поруч. Завжди.

— Так і буде. Але трохи доведеться зачекати.

— Чого чекати? Втечемо! Я несу нісенітницю, я знаю. Твій батько знайде нас і вб’є. Мене відлучатимуть від церкви. Хоча, я і сам не зможу в ній залишатися…

— Не переймайся, любий. Бог пробачить тобі, і мені. — Я згадала про контракт. Мені хотілося його заспокоїти, сказати: «Я спокусила тебе обманом, я й отримаю по заслузі. Але це буде потім. Хай так». — Ти мені віриш?

— Так. — Мені здалося, що він був якийсь причинний? Проте всі докори совісті я відкидала зась.

— Поцілуй мене коханий і нічого не питай. Все буде гаразд. — Мені здалося, що він і не слухав мене.

Наступні місяці ми зустрічалися потайки в будинку номер п’ять по вулиці Кривій. Олена вийняла у Ханни там кімнату. Відьма по-змовницьки мені всміхалася. Вони ж зачинялися з Оленою в кімнаті.

Кожного вечора я підмішувала зілля в напої чоловіка. Тепер він не засинав, він просто не міг виконувати свій чоловічий обов’язок. Це мене дуже тішило, і я насолоджувалася тим, як він не може. Однак це мало неочікувані наслідки для мене. Чоловік став агресивним. Все почалося з ляпаса, а вже через деякий час він бив мене. Вадим був жорстоким. Він ненавидів мене так само, як і я його. Олена порадила знов звернутися до відьми. Я боялася, що стане ще гірше. Декілька разів Дмитро хотів вбити його і навіть видавав плани, як ми це зробило. Не знаю навіть, що лякало мене найбільше — побої чоловіка чи те, ким ставав мій коханий. Окрім цього чоловік зривався на мене і через негласну домовленість наших батьків, яку він не міг виконати — ми повинні були подарувати їм онука, спадкоємця обох династій. Мій батько кожен день бував в нас. Для нього головне було мати онука. Сина в нього не було. Мої ж синці він не хотів помічати, як і моя мати. Чоловік суворо попередив, щоб я не базікала про його проблему, в якій, до речі, він звинуватив мене. Його запалі очі виблискували з-під настовбурчених брів, коли він сказав моєму батькові: «Мені підсунули браковану жінку». Наступного ж дня до нас прийшов лікар і оглянувши Вадима, сказав батькам, що не дає гарантій на те, що я взагалі завагітнію, хіба що від повітря. Відчаю батька не було меж. І вперше за багато років, він поклавши руку на моє плече, сказав: «Якщо так, ми знайдемо іншого чоловіка. Головне — спадкоємець. — Надія загорілася в моїй душі. — Звісно, розлучитися ви не зможете, але… Про це ми поговоримо іншим разом».

А план мого батька був такий: якщо Вадимові проблеми не пройдуть, він відправить мене світ за очі, а всім скаже, що я поїхала народжувати. Я ж вільна у виборі кандидата на отця моєї дитини. Це був жах. І я пішла до відьми, знов. Гірше вже бути не може. О, так. Це хоч яка, але надія.

Вадиму я сказала, що знаю одну ворожку в місті, яка може вирішити наші проблеми. На диво він відразу погодився, очі заблищали. Він дав мені грошей, але одну не пустив. Зібрався мене супроводжувати.

— Я чув про цю відьму з Кривої. Кажуть, вона і справді все може. — Так. Я знаю. Хотілося мені сказати. Але промовчала, ніжно поцілувавши його в лоба і пригнічуючи огиду, посміхнулася.

На порозі будинку по вулиці Кривій, як завжди палила висока жінка, чепурно одягнута в чорне.

— Я чекала на вас… — Прошипіла вона, чим дуже здивувала нас обох. Ми пройшли до середини будинку, в ту ж саму розкішну кімнату. Здавалося я була тут ще вчора. Але з того дня мину вже рік.

— Лягайте пан Вадим. Я знаю вашу біду і зможу допомогти. Відьма запалила пахощі, від яких в мене відразу розболілася голова. Він лежав на тахті та ніби заснув. Тихенько ми вийшли в дзеркальну кімнату.

— Навіщо ти прийшла? Ще і його привела.

— Пробачте. Він наполіг. Я нічого не могла придумати, щоб відмовити йому. А це вам, в знак подяки. Мені дуже потрібна ваша допомога. — Я протягнула їй золоту брошку у формі сонечка. Обличчя жінки вмить пом’якшало.

— Не треба було. Вельми дякую. — Радісно вона крутила брошку і жмурилася від задоволення.

— Я поїла його відваром з тої чашу, яку ви мені дали. Але все стає тільки гірше.

— Хіба Дмитро не з тобою?

— Так. Але… Все не так, як я хотіла. Вадим став жорстоким, він б’є мене. Я хочу просто припинити це.

— Добре — добре. Заспокойся. Все буде так, як ти того хочеш. Але це ще не все. Мені потрібно пасмо твого волосся. — Я згодилася.

— О! — Відьма з насолодою нюхала волосся, цей жест викликав в мене відразу. Вона як божевільна кружляла по кімнаті притискаючи його до носа.

Дзеркала в кімнаті були закриті, а замість стола, в центрі, покоїлося велике крісло з високою спинкою, більш схоже на трон. Навколо нього були розташовані свічки, утворюючи пентаграму. Також я звернула увагу на три бочки з яких йшла пара.

— Сідай дитино! — Крикнула відьма, вона була в дуже піднесеному настрої. Я послухалась. Мов очманіла вона почала перекидати бочки. З них на підлогу виливалася рідина — червоного, рожевого і помаранчевого кольорів, вони зливалися в химерні візерунки навколо крісла. Не одна свічка не згасла, вогонь від них підіймався все вище і вище. Я задерла ноги, ужахаючись вогню. Відьма танцювала божевільно, підстрибуючи у гору і співала на весь голос. З кутів почулося шипіння, щось сичало, я хотіла була вже бігти звідси, як відьма вхопила мене за руку:

— Нічого не бійся! — При цих