Читати книгу - "Прекрасна одержимість"

199
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 91
Перейти на сторінку:
плигаючи, увиваючись і надимаючись до багрянцю щовечора від восьмої до другої в першому ряду танцювального оркестру, він знайшов собі приятелів серед білоруких молодиків, які вивішували оголошення біля брокерської контори в центральній частині міста.

– Я брокер, – відповідав він поважно, коли якась юна істота сором'язливо запитувала в танці, до якого коледжу він ходить.

Певна річ, тепер йому ведеться досить добре. Він вже не брав у Гелен позичок більше року; подарував їй на весілля дорогу срібну вазу, з’явившись задля такої нагоди у візитці, смугастих штанях і ґетрах, єдиний серед присутніх, хто не змилостивився на прохання вдягатися неофіційно… Ця ідея не така вже й погана. У всякому разі в неї зостався один приятель – старий добрий Монті.

Ще один лист, коротка цидулка, яку отримала Джойс від молодого Мерріка, була надіслана з Анн-Арбору і, очевидно, скомпонована з великою дбайливістю. Автор припускав, що багато речей, які залишилися недоговореними, читач домислить сам. Він вступив до Медичної школи, сподіваючись врешті-решт досягти визнання у фаху, славетною окрасою якого став її батько.

– Ніколи би не вибрала його для такої ролі, – укинула своє слівце Джойс, дочитавши Гелен листа до того місця. – Досить донкіхотський вчинок, як ти гадаєш?

– Очевидно, це просто поривання, – зауважила Гелен.

– Але ж досить шляхетне, з його боку – окрім того! Хіба ні? – захищалася Джойс.

– Буде видно, коли мине рік, – відказала Гелен напівголосно.

Далі Джойс читала листа про себе. Закінчивши читання, вона нетерпляче жбурнула його на стіл і жадібно допалася до грейпфрута.

– Думаю, що тобі випадає відповісти на нього, Гелен. Єдиний людський, особистий рядок у ньому призначено для тебе. Напиши, що ти сподіваєшся на його добрі стосунки з учителями і відмінні оцінки з усіх предметів, – випалила вона щиро.

Єдиний людський, особистий рядок звучав так: "Будь ласка, передай моє співчуття і вітання місіс Гадсон, з якою, сподіваюся, невдовзі зможу познайомитися".

Гелен більше не говорила нічого. Її думка про Мерріка ґрунтувалася лише на бентежних спогадах Джойс про нього: зіпсутого юнака з розпутними звичками і надміром грошей. Було очевидно, що дівчина палала до нього коханням, яким він не прагнув скористатися. І Гелен раділа з цього. Вона не мала жодного бажання зустрічатися з ним – і страшилася того дня, коли він об’явиться. Вистачало того, що він спричинився до трагедії з її чоловіком… Звісно, це не його вина; але вона сподівалася, що він не примусить її виявляти до нього ласку. Інцидент вичерпано. Вона відчула полегшення.

Лист залишився лежати у стосі ранішньої пошти, поруч з її тарілкою. Пізніше він потрапив у футляр для письма. Вона прочитала його ще раз, у ліжку. Зрештою, її не повинно цікавити, яких успіхів він досягне. Принаймні Джойс вже не має на нього сподівань… Ще про одного сумнівного приятеля хвилюватися не треба.

* * *

Гелен прокинулася, здригнувшись, коли двері її кімнати обережно розчинилися настільки, щоб умістити розпашіле обличчя Джойс.

– Це ти, Джойс?

Двері зачинилися повільно, обережно.

– Вибач, дорогенька… На добраніч! – Приглушений голос промовив з-за дверей.

– Заходи, люба! – покликала Гелен.

Перш ніж двері розчинилися знову, минуло досить часу. Джойс ще раз зайшла, посмикуючись, майже сплячи на ногах, зачудовано потираючи чоло повернутою рукою, що стискала її зім’ятого капелюха; тоді як инша непевно намацувала собі якусь опору. Вона важко оперлася на ноги ліжка, похитуючись від запаморочення.

– Ох, – Боже милий! – крикнула Гелен, заціпенівши і враз звівшись на лікті. – З якого дива? Де ти була?

– В Ґордонсі.

Джойс ледве видобула гортанний звук з міцно зімкнутих щелеп і дурнувато посміхнулася.

Гелен сіла і недовірливо й мовчазно розглядала своєю розпатлану пасербицю, яка дедалі більше бентежилася під її пильним поглядом.

– Що… що, писала листи? – Джойс оглянула безлад на ліжку з жалюгідною спробою невимушености.

Гелен кивнула хутко, і з відчаю міцно приклала обидві руки до чола, однак цей жест Джойс вирішила знехтувати.

– А чи нема там дитятка Боббі, – вона далеко перехилилася над ліжком і з дивовижною точністю зневажливо тицьнула пальцем в листа. – Онде! – Для тебе! – доктор Меррік!

– Але ж ви – Джойс Гадсон – ви п’яні!

– Гелен уступила в капці, схопила кімоно й обійняла рукою опущені плечі дівчини.

– Хто? Я? – захихотіла доброзичливо Джойс. – Я – п’яна? Ти би бач-чила Томмі!

– Дозволь відвести тебе до ліжка, – розбито благала вона. – Ні, сюди! Можеш спати в моїй кімнаті.

Джойс безпорадно намацувала ґудзики однією рукою, поки друга незґрабно витирала чоло капелюшком. Вона відразу ж гепнулася на ліжко, і Гелен стягла з неї сукню і поклала на очі вологий рушник.

– Дякую, люба! – пробурмотіла Джойс між важкими зітханнями. – Багато клопоту… дуже зле… все моя вина… Не звинувачуй Томмі. Томмі – гарний хлопець! Вийд…, вийду заміж за Томмі… Ну… але ти можеш привіт… можеш поздоров… Важко зараз це вимовит… але хіба ти не рада… за мене і Томмі?

– Краще зачекаймо й обговорімо це вранці, люба, – угамовувала її Гелен, перевертаючи рушника і прикладаючи його до розпашілих скронь.

– Ні, сер! – пробелькотіла Джойс, широко махнувши рукою. – Ми поговоримо про це, – вона неоковирно ляснула своєю тонкою, милою ручкою по подушці, – пря’ тепер! – Рушник відсунувся убік, і вона войовниче дивилася припухлими очима. – О

1 ... 26 27 28 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прекрасна одержимість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Прекрасна одержимість"