Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Чорт забирай, і куди мені тепер діватися? У вітальні не посидиш, а в ту кімнату повертатися не дуже-то й хочеться, враховуючи той факт, що мені досі снилися кошмари.

 Я повернулася назад на кухню і полізла до холодильника. На щастя, там виявилася пара яєць, які я одразу ж схопила з полиці і закрила дверцята холодильника. Не звертаючи уваги на Влада, я підійшла до плити, над якою висіла шафка з посудом, і дістала звідти невелику алюмінієву миску, в яку поклала яйця. А потім швидко налила води і поставила на плиту. Весь цей час Влад мовчав, продовжуючи щось готувати, що трохи інтригувало мене. Але я всім своїм виглядом показувала, що мені байдуже, коли ледь не носом увіткнулася у свій телефон.

Гортаючи новини в Instagram, я ставила вподобайки прикольним цитатам і фотографіям друзів. Однак мою увагу привернула реклама, яка з'явилася у стрічці новин. На ній була та сама фотографія, що й у журналі, от тільки текст внизу був вельми... вражаючий.

Зовсім нещодавно відбулася весільна церемонія, на якій побралися Владислав Жданов, син відомого олігарха, Олексія Жданова, і Крістіна Зарецька, дочка Ігоря Зарецького, генерального директора компанії "Тріб'ю Інк.". Щасливі молодята приховували свої стосунки ось уже кілька місяців, поки не призначили дату весілля. Зараз же вони обидва щасливі і незабаром вирушать у медовий місяць, як повідомило нам наше джерело. Однак, куди попрямує ця прекрасна пара, поки невідомо...

Я ледь не захлинулася водою, яку в цей момент попивала зі своєї чашки, чим, звісно ж, привернула увагу Влада.

— Що сталося, руденька? 

— Нічого, всього лише медовий місяць, у який ми, вочевидь, скоро з тобою вирушимо. 

— Гарний жарт, руда! — хмикнув він, повернувшись до готування.

— Ех, якби це був жарт, я б посміялася, Жданов, — сказала я, встаючи з-за столу, коли яйця нарешті зварилися. Набравши холодної води, я плюхнулася назад на диванчик, і продовжила далі гортати стрічку новин у додатку. Через десять хвилин я встала з-за столу і вилила воду з миски.

Поки я чистила яйця від шкаралупи, то думала над словами Влада. "Гарний жарт...", сказав він. Чи означало це, що він нічого про це не знав? Або ж він знову включив засранця, якому було на все начхати? 

Коли я викинула залишки шкаралупи в сміття, то дістала з холодильника майонез. Сівши за стіл, я взялася за їжу, тоді як Влад нарешті відійшов від плити, і краєм ока я помітила, що він усе-таки готував суп. Я вирішила утриматися від запитання, коли він навчився готувати, оскільки знала, що він точно почне кепкувати. Він вимкнув газ і пішов у вітальню, залишивши мене саму. Не знаю навіть, чи радіти мені його байдужій поведінці.

Я не розуміла, чому він раптом став таким... таким, як раніше. Наче він знову став тим зарозумілим хлопцем, який раз у раз ображав когось на кшталт мене. Я саме підійшла до раковини, щоб вимити після себе посуд, як раптом почула тихі голоси. Увімкнувши воду для видимості, я трохи підійшла до арки, яка вела до коридору, а звідти навпростець до вітальні.

— Проблеми в раю, чувак? — запитав його друг, на що Влад тихо хихикнув.

— Ех, якби, бро. Просто все не так добре, як здається.

— Ну, звісно. У тебе з'явилася дружина, до того ж доволі гарненька, а ти тільки й робиш, що занурюєшся з головою в пісок, як довбаний страус.

— Ти зараз про що? — запитав його Влад, від чого мені стало цікаво.

— Я веду до того, що ти навіть не помітив, що вона прийшла додому в поганому настрої. Я знаю, що тобі нелегко, особливо після того, як... ну, сам знаєш. Але ти б міг хоча б поводитися з нею нормально, принаймні спробуй з нею подружитися. 

— Я вже намагався, до того ж ми тільки й робимо, що сперечаємося один з одним. Це неможливо, вона занадто...

— Яка?

— Занадто вперта.

— Ну, знаєш, ти теж не подарунок, Сатано! — сказав хлопець, від чого Влад розсміявся. 

— Не нагадуй мені про те, яким виродком я можу бути. До того ж, сьогоднішній день довів те, що я мав рацію.

— Щодо чого?

— Щодо того, що вона занадто приймає все до серця. Я знаю, що мій батько той ще виродок, і тепер завдяки йому всі знають про нас, але мені просто начхати. А вона... Вона нервувала з приводу того, що тепер про це всі знають, і що почнуть ставити запитання. Я запропонував їй обговорити це ввечері, бо поспішав на пару, а знаєш, що вона сказала? "От і вали на свої пари. Це ж не тебе звалили на плече, як мішок із картоплею, і ніхто в тебе пальцем тикати не буде!", — перекривляв він мій голос, від чого в горлі утворився ком, а в очах стояли непрохані сльози. 

— Нам-то хлопцям на такі речі начхати, а от дівчата... Дівчата дуже переймаються через свою репутацію, і ти насправді вчинив як мудак. Тож на твоєму місці я б постарався якось це виправити. Якщо ти ще не зрозумів, вона образилася на тебе...

Я не стала дослуховувати те, що говорив його друг, і повернулася до миття посуду. По моїй щоці текла самотня сльозинка, яку я швидко змахнула рукою. Чорт забирай, невже я була настільки впертою? Та й до того ж, що в цьому такого, якщо я хвилювалася через усі ці дурниці? Усі дівчата, які опинилися на моєму місці, думали б так само, як і я.

 Але, судячи з усього, Владу Жданову байдуже  на те, що я думаю. Йому тільки й потрібно, що повернути свій трастовий фонд, а я... Я просто попалася під руку. І вся ця гра в джентльмена - просто брехня, нічого більше. Безглуздо було думати, що така, як я, і справді могла йому подобатися. Про що я тільки думала? Адже він цілував мене тільки для того, щоб показати публіці, що ми щасливі молодята.

У реальності ж для нього я була таким же тягарем, як і він для мене. Не знаю, чому мене взагалі хвилювало його ставлення до мене. Адже, по суті, воно і не повинно було мене хвилювати. Можливо, тому що я була такою самотньою, у чому вже довгий час не хотіла собі зізнаватися. Адже я не підпускала до себе хлопців, бо боялася, що вони зрадять мене так само, як і мій батько. Тож буде краще, якщо я діятиму так само, як і робила це раніше - я знову стану стервою, якою він мене вважає...