Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Розділ 11

Влад

Через кілька годин Артур сказав, що закінчив свою роботу, від чого я зітхнув з полегшенням. До приходу Крістіни ми були зайняті пошуками всяких жучків і прихованих камер, встановлених батьком. Чесно кажучи, я був неймовірно радий, що нам вдалося позбутися всього цього лайна, яке встановив тут мій батько. Ми також змогли скинути звідти те саме відео, нашої шлюбної ночі. Я не знав, як сказати їй про це, враховуючи той факт, що зараз стосунки між нами були напруженими. До того ж, у цьому були свої плюси і мінуси. 

З одного боку, якщо віддам їй флешку з відео, то перестану бути козлом у її очах (чого, як не дивно, я дуже хотів!). А з іншого боку, це не здавалося такою вже й гарною ідеєю, оскільки вона могла віддати це відео своєму адвокату. І тоді все... Прощавай мій трастовий фонд, прощавай моя прекрасна квартира, прощавай моє навчання на дизайнерському. Я міг зазнати поразки. Звідки я знав це? Відповідь досить проста - про це сказав мені мій батько. Я міг позбутися всього цього, якщо Крістіна якимось чином змогла б домогтися розірвання контракту, маючи на руках докази. А це означало, що батько міг відправити мене в Англію, як і погрожував перед моїм вступом до універу, коли я сказав, що мені байдуже щодо його планів. Тоді він закрив на це очі і надав цілковиту свободу дій. Але тепер...

Якщо щось піде не так, усе моє життя накриється мідним тазом. Я розривався між тим, щоб розповісти Крістіні правду, і тим, щоб приховати це від неї, щоб моя дупа залишалася тут, у Дніпрі, а не опинилася в Англії, де я хотів би опинитися в останню чергу. Тому поки що я вирішив їй нічого не говорити. Буде краще, якщо вона не буде про це знати. До того ж, хто знає, можливо, з'явиться третій варіант, і ми зможемо обидва вийти сухими з води, і нічого не втратити. Хоча ймовірність, що таке могло б статися, практично дорівнює нулю.

Я також думав над словами Артура, коли той запропонував мені помиритися з Крістіною. Факт у тому, що я навіть із нею не сварився, але вона чомусь образилася на мене. Після довгих роздумів, я покинув свою кімнату і попрямував у бік вітальні, яка зараз була свого роду кімнатою Крістіни. Я вже звик до того, що тут валялася купа книжок, половина з яких були англійською. Тож був не здивований, коли побачив дівчину, яка лежала на дивані з книжкою в руці.

На ній знову були ці її ботанські окуляри з важкою оправою, що були на ній у перший день нашої зустрічі, коли ми зіткнулися в коридорі. Вона задумливо дивилася в книжку, притиснувши до губ простий олівець, що збоку комусь здалося б доволі кумедним. Хоча зараз, дивлячись на неї, я зовсім не відчував до неї неприязні, як тоді. Зараз, коли я бачив її в різних амплуа, я вважав її страшенно сексуальною в цій простій сорочці в клітку, білій майці під нею, і джинсових шортах, які просто вбивали мене. 

— Гей, руда, є хвилинка? — кличу я дівчину, але та стискає губи, і робить вигляд, ніби мене не помічає. Я підходжу до дивана і сідаю поруч із нею — як і раніше, нуль реакції. Чорт забирай, вона що, ігнорує мене? Я легенько ляскаю її по нозі, від чого вона здригається.

— Що тобі потрібно? — гарчить вона на мене, все ще витріщаючись у свою книжку.

— Я хотів поговорити.

— Мені нема про що з тобою говорити! — каже вона у відповідь, чим трохи дивує мене.

Ого, а як же наше "поговоримо ввечері"? Невже так швидко здалася?

— А мені здається, нам якраз є про що поговорити, руда. Чи ти вже забула? — Цього разу Крістіна все ж відірвала погляд від своєї книжки, і дивилася на мене поверх своїх окулярів, які трохи з'їхали на ніс.

— Про що? Що ти закинув на плече, як якийсь неотесаний мужик, і виніс з їдальні? Гадаю, що таке навряд чи можна забути, - пирхнула дівчина, і знову зосередилася на своїй книжці. Вона зараз серйозно? Вихопивши книжку з її рук, я закинув її за спину, від чого дівчина ахнула. — Та як ти смієш?! Та я тобі зараз... — Вона накинулася на мене, намагаючись молотити по плечах своїми крихітними кулачками, що було смішно, з огляду на те, що я був набагато вищим і сильнішим за неї. Схопивши її за плечі, я притягнув Крістіну до себе і завів її руки за спину, таким чином знерухомивши її. В її зелених очах палав гнів, що тільки розпалило мене ще більше.

 — Що, Лисенятко? Що ти мені зробиш? -—  запитав я, дивлячись на неї з-під вій, від чого вона тихо загарчала. 

— Відпусти, і дізнаєшся! — солодко пообіцяла дівчина, присунувшись ближче до мого обличчя, від чого я на секунду сторопів, як тільки глянув у ці прекрасні смарагдові очі. Боже, навіть у гніві вона залишалася такою чарівною і гарячою...

Чорт забирай, про що я взагалі думаю?

Ще зовсім недавно мені хотілося придушити її за те, яка вона злюка. А тепер... А тепер я не міг забути смак її губ, коли поцілував її на тому бенкеті на честь нашого весілля. Я не міг забути, як вона була прекрасна в тій сукні вчора. Я не міг забути, як зіткнувся з нею біля ванної, коли вона стояла переді мною в одному рушнику, який ледь прикривав її тіло.

Чорт забирай, я просто не міг викинути її з голови...!

А зараз я просто дивився на її губи, які так вабили мене...  Я усвідомлював, що щось відчуваю до цієї дівчини, і це страшенно мене лякало. Ми не могли бути разом. Ми були абсолютно різними.

Вона — начитана, розумна, добра (часом, звісно ж!) дівчина, у якої за спиною дві освіти, а зараз вона закінчує здобувати третю. А я...

Я — чортів бабій, який трахає все, що рухається. Дідько, можливо, вся справа в сексі? Я вже навіть толком не можу згадати, коли востаннє з кимось спав. До того ж, я не можу зробити це з нею - не після тієї ночі...

 Хоча перспектива була досить приваблива, ні з чим не посперечаєшся. Мої думки судомно роїлися в голові, коли до мене дійшло, що вона сидить у мене на колінах, і її стегна були буквально за кілька сантиметрів від мого члена. Варто мені тільки злегка посунути її, і вона опиниться там, де треба.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍