Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

— Розважитись.
— Анітрохи не здивована, Тоні, — хоч він і заливав про перепочинок десять хвилин тому. В цьому весь бос — жодному його слову не можна вірити. Жодному.

— Разом.

А ні, таки здивована.

Хоч він й має прямі зобов’язання по контракту бавити мене час від часу, та за межами пентхауса разом ми бували вкрай рідко. Тоні зазвичай викладався за нас обох на повну: поки я стирчала в його помешканні після прибирання, передивляючись плітки про нього, серіали та фільми, він пропонував незнайомим легковажним дівкам руку й, ні, не серце, а інше своє причандалля та вливав в себе літри алкоголю.

Й минулий вікенд продемонстрував нам, що ліпше так лишається й надалі.

— Ти пропонуєш ще випити? — я спантеличено поглянула на вже непотрібну пляшку.

— Ні, сходити кудись повеселитися.

Я не була певна, чи варто очікувати якогось підступу, та про всяк випадок почала панікувати, щоб не проґавити момент із цим.

— К-куди? — нашовошено вточнила я, ніби вела перемовини зі злочинцем, котрий узяв людей у заручники, й потрібно було тягнути час до прибуття групи швидкого реагування.

— Є тут один заклад…

— Який заклад?

— Нехай буде тобі сюрприз.

Це слово запустило в моїй голові ретроспективу з пекельних вихідних, не оминувши зустріч з головним кретином родини Бартолом’ю під номером п’ять й знайомство з крижаним стервом. І я зрозуміла, що в мене розвинулась стійка до будь-яких препаратів алергія на усілякі несподіванки.

— Ніяких сюрпризів! — рішуче підкреслила я.

— Це вельми своєрідне й популярне місце. Ти точно чула про нього. Я певен, тобі сподобається. Та нам доведеться трохи роздягнути тебе, щоб тебе пропустили всередину, — він грайливо прогулявсь пальцями від мого плеча до ліктя, — більше оголених ділянок тіла, любонько Бессі, і приготуй свій язичок.

— Благаю, скажи, що ти не маєш на увазі свою спальню й те, що в тебе у штанях, — приречено пробелькотіла я. Цього разу він застав мене зненацька, й навіть натяку на якусь годящу уїдливу відповідь не було серед моїх думок. Не кажучи вже про відмову.

Та Соретті лише загадково всміхнувся, більше не промовивши нічого. Ненавиджу, коли він так робить!

Проте я все ж таки пішла вибирати сукню.