Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

— Можемо відмінити, якщо хвилюєшся.

Всю ніч не спала, вертілась, крутилась, мене здибало безсоння. Можливо це все мої внутрішні сумніви, і я не повина звертати на них увагу. Все ж таки переконала себе, буду відкривати свою виставку.

*****

Макар

— Несіть сюди картини, правіше, ні лівіше. — командую помічниками, які знаються в оформленні виставки. Музей старовинний, передає всю творчу атмосферу. Мілана залишилась дома з Семом, а я втілюю в реальність сюрприз для неї.

— Гарно малюєте. — одягнувши окуляри, звертається до мене дорослий чоловік з бородою. — Я теж художник, і дуже полюбляю відвувати, саме цей музей.— Це ваші роботи?

— Моєї коханої, завтра о 12:00 відбудиться її перша виставка. — дивлюсь.

— Неймовірний талант має. Думаю, буде багато бажаючих придбати, саме її картини. — чоловік прямує в інший бік зали.

По дорозі додому, заїджаю в продуктовий маркет, ненавиджу ходити по магазинах, тому не планую тут затримуватись більше 10 хвилин.

Не встиг зайти як мене помічає Катя, подруга Мілани.

— Макар, де ж ти кохану загубив? Чи вона тепер постійно з псом няньчиться? — її зневажливий голос мене дратує, не розумію, як моя дівчина могла подружитись з цією дівкою.

— Вона постійно зі мною, але в магазин поїхав сам, до того ж я на 5 хвилин. — беру потрібні продукти та прямую до каси.

— Зажди, підвези мене додому, пакети важкі. — закочує очі з корзиною в руках.

— Викличеш таксі, в мене немає місця в автомобілі, через картини Мілашки. — звісно брешу, адже всі вони давно в музеї.